08 лютого 2023 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Діяльність райдержадміністрації
Прес-центр
Район сьогодні
  • Розпорядчі документи
  • Регуляторна політика
    Публічна інформація
    Інформація з установ району
    Оголошення
    Програми та стратегії району
    Виконання програм та стратегій
  • Децентралізація влади
  • Самоорганізація населення
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Електронне звернення
  • Вакансії державної служби
  • Інвестиційний довідник
  • Запобігання проявам корупції
  • Внутрішній аудит
  • АРХІВ НОВИН

    « Лютий 2023 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28          
    Середа, 07 травня 2014 10:29

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

    Путівник виконавчого провадження

    Безоплатна правова допомога – завжди поруч

    Що робити коли хтось хоче відібрати твій бізнес?

    Я зміг захистити свій бізнес! Зможеш і ти!

     

    земля 1

    земля

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     31.01.2023 

    Майно, яке не може бути поділене між подружжям

    Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

    Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

    Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою. Якщо це стосується нерухомого майна, то укладається договір про поділ цього нерухомого майна. Можливим є також укладення договору про виділ в натурі нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя. Обов’язковою умовою укладення вищезгаданих договорів є нотаріальне посвідчення.

    У випадках недосягнення згоди між подружжям шляхом переговорів, питання поділу майна можливо вирішити у судовому порядку.

    Але законодавець також захищає право особистої приватної власності.

    Так яке ж майно не відноситься до спільного майна подружжя?

    Дане питання регулює глава 7 Сімейного кодексу України. Так статтею 57 цього Кодексу визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

    1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

    2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

    3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

    4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

    5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

    Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

    Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

    Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

    Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

    Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

    Також хочеться звернути увагу, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

    До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

     

     24.01.2023 

    Права та гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців

    Потрапляння у полон та зникнення безвісти на будь-якій війні   на жаль є майже буденним явищем. Таке  трапляється  стається й нині з нашими захисниками та захисницями, які боронять нашу землю в битві з російською навалою.  Законодавство  України   передбачає надання певних прав та гарантій для членів сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців.

    Коли з військовим втрачено зв’язок, родичі мають звертатися за інформацією до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання або призову військовослужбовця.

    ВАЖЛИВО! Гарантії членам сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців починають діяти після отримання доказів зникнення або полону.

    Члени сім’ї зниклих безвісти або полонених військових мають право на соціальний захист, зокрема за військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення. Родичі можуть отримувати зарплату та одноразові додаткові виплати з дня захоплення в полон і до моменту завершення лікування, якщо в ньому є потреба після повернення з полону. Для членів сімей зниклих безвісти можливим є отримання виплат з моменту встановлення причин зникнення і за весь період його, якщо обставини зникнення є поважними.

    Звертаємо увагу, що  для того, щоб оформити виплати, члену сім’ї потрібно подати заяву на ім’я командира військової частини. Виплати мають надаватися до повного з’ясування обставин захоплення в полон або визнання безвісти зниклими.

    Детальний порядок закріплений у постанові Кабміну від 30.11.2016 року №884. Виплачується також додаткова винагорода 100000 гривень на період війни. Додатково непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

    Для дітей зниклих безвісти й полонених передбачено позачерговий прийом у дитячі заклади за місцем проживання. Додатково для дітей, у яких один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем та був визнаний судом безвісти зниклим при виконанні обов’язків військової служби, гарантоване зарахування поза конкурсом до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України.

    У Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачені також й інші пільги.

    Члени сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців забезпечуються путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою половини вартості.

    Членам сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги в жилих будинках усіх форм власності в межах установлених норм.

    Батьки військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту, крім таксі, за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.

    Члени сімей мають право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевої влади в будівництві, якщо виявили бажання побудувати приватний будинок.

    Родичі зниклих безвісти мають право на безоплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду та позачергове право на поліпшення житлових умов за потреби.

    Нагадуємо, що  у разі виникнення правових питань Ви можете звертатися до Володимирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Володимир, вул. Івана Франка, 8, тел. (03342) 3-80-16    

     

    19.01.2023 

    Порядок позбавлення батьківських прав

    Трапляється, що один із батьків не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров’ям, не допомагає фінансово, не виявляє жодного батьківського піклування без поважної на те причини. І тоді іншу сторону цікавить, які є підстави позбавлення батьківських прав.

    Дане питання регулюється Цивільним кодексом, Сімейним кодексом. Згідно ст.164 СК України мати/ батько можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо вони:

    • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
    • ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
    • жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
    • є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
    • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
    • засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

    Для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав необхідно звернутись до суду із відповідним позовом. Такі справи за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав. Проте, щоб це зробити перш за все потрібно встановити, що матір/батько свідомо порушує батьківські обов’язки.

    Також потрібно звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок, в якому буде зазначено, чи дійсно матір/батька слід позбавити батьківських прав, оскільки при розгляді судом питання обов’язковою є участь даної установи, яка має подати до суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов’язковим для суду і суддя може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

    Доказами, які можливо долучити до справи можуть бути покази свідків, характеристика з місця проживання, акт обстеження матеріально побутових умов проживання, довідка з лікарні про стан здоров’я дитини і хто з батьків дбає про її здоров’я, квитанції про придбання ліків для дитини. Якщо дитина відвідує гуртки, то звідти можна долучити довідку про те, хто з батьків дбає про розвиток дитини.

    Таким чином, для того, щоб позбавити матір/батька дитини батьківських прав, потрібно звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.
    Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

     

    15.01.2023 

    Особливості правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

    Наразі через повномасштабну війну росії проти України та дії окупантів у багатьох регіонах нашої держави відбуваються викрадення громадян. Доля деяких українців наразі залишається невідомою, зв’язок між рідними та близькими втрачений. Тому важливим для людей, які втратили зв’язок з близькою людиною, є визначення правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо.

    Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти, – фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

    У свою чергу особою, зникла безвісти за особливих обставин вважається особа,  яка зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

    Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах.

    Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку.

    Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

    Куди звертатися  для розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України (повідомлення про зникнення приймається поліцією в день звернення усно чи письмово).

    Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). Для того, щоб надіслати електронне звернення Вам необхідно оформити заяву за встановленим зразком та надіслати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об’єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

    Проте, перш ніж звертатися до поліції,  першочергово необхідно  зв’язатися зі знайомими, родичами, які можуть володіти інформацією про місцезнаходження особи. Зателефонувати до місць, де людина могла затриматись, чи куди, скоріш за все, прямувала би в тій чи іншій ситуації (затрималась на роботі, навмисно не виходить на зв’язок і просто поїхала до друзів у інше місто відпочити від усіх, перебуває на лікуванні, про яке не хотіла повідомляти оточуючих тощо), щоб упевнитись, що людина саме зникла, а не відсутня для вас чи з об’єктивних причин.

    Якщо ж  людина дійсно загубилась чи зникла, слід зателефонувати до станції швидкої допомоги за номером 103 для консультації щодо подальших дій, або  1503 для отримання інформації про осіб, які поступили на госпіталізацію.

    У разі, коли  припущення про зникнення підтвердилося, необхідно терміново звернутися до поліції за номером 102 та зателефонувати на гарячу лінію за безкоштовним номером 0800500202, де можна отримати консультацію щодо подальших дій.

    У  повідомленні про зниклу людину слід зазначити паспортні дані; опис зовнішності з особливими прикметами у разі наявності таких (особливості зовнішності, наявність татуювань та шрамів, також у що була вдягнена людина на момент зникнення тощо); інші відомості, що можуть допомогти у пошуках (номер мобільного телефона, дані про автомобіль та інше).

    УВАГА! В  Україні з травня працює Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який  координує кол-центр з розшуку зниклих безвісти як військових, так і цивільних осіб та  співпрацює з Національним Інформаційним Бюро при Мінреінтеграції у питаннях інформації щодо зниклих безвісти.

    Припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім’ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім’ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

    Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

    Права осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та їхніх родичів

    Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

    Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

    Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

    У разі якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин на території України, є громадянином іншої держави, Національна поліція України зобов’язана в установленому законодавством порядку повідомити уповноважені органи держави, громадянином якої така особа є, про факт її зникнення та про результати її розшуку.

    Близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

    Вони мають право на подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

    Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім’ї таких осіб.

    Члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права можуть за їх згодою залучатися Національною поліцією України до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права з власної ініціативи, за погодженням з Національною поліцією України, мають право брати участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, надавати допомогу і сприяння органам Національної поліції України у розшуку таких осіб у формах, не заборонених законодавством.

    Громадяни, громадські об’єднання, юридичні особи приватного права, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, крім даних, які отримано в результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.

    Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин

    Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

    З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    Опікун над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.

    Опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснюється та припиняється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    У разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти за особливих обставин, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

    Якщо на утриманні особи, зниклої безвісти за особливих обставин, були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, над такими особами встановлюється опіка.

    Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.

    За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

    За особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яка зникла безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування, але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою в порядку, встановленому законодавством.

    Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими актами законодавства України.

    Виплати в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     

    12.01.2023 

    Мобінг на роботі

    Проблема цькування або несприятливого ставлення колег на роботі в Україні була і залишається актуальною. І якщо колись такі дії кривдників замовчувалися або могли не братися до розгляду роботодавцем чи уповноваженим органом – то на сьогоднішній день за згадані вище діяння законодавством України передбачена адміністративна відповідальність.

    Так, 23 грудня 2022 року в нашій державі набрав чинності Закон України від 16.11.2022 р. № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенню прав у сфері праці». Ним, зокрема, доповнено кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 1735, якою передбачено відповідальність за мобінг або ж цькування на робочому місці. Зі змінами можна ознайомитися за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text.

    Що ж таке мобінг?

    Мобінгом (цькуванням) — є дії або бездіяльність працівника, групи працівників чи роботодавця, які носять систематичний характер і  принижують честь, гідність чи ділову репутацію окремо взятого члена трудового колективу. Метою вчинення таких діянь може бути набуття, зміна, припинення трудових прав і обов’язків працівником, а формою прояву – психологічний чи економічний тиск.

    Економічний тиск може проявлятися у нерівній оплаті праці у відношенні з іншими працівниками, безпідставному позбавленні премій, надбавок, бонусів.

    Психологічний  – це створення несприятливої робочої атмосфери, ігнорування працівника, поширення неправдивих чуток, наклепів як усно, так і за допомогою засобів електронних комунікацій.

    Необхідно зазначити, що такі обставини несуть надзвичайну шкоду для особистості, що проявляється у заниженні самооцінки та професійної придатності, депресивному стані, а також нерідко – доведенні до самогубства.

    Крім того, такі чинники будуть несприятливими не тільки для самого працівника, а й для організації, з якою у нього трудові відносини, адже диструктивність вноситься і в процес трудової діяльності і безпосередньо впливає на кількісні і якісні показники результативності роботи.

    Яка відповідальність передбачена за цькування?

    Стаття 1735   КУаАП передбачає адміністративну відповідальність винної особи за мобінг:

    • Штраф у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.) чи громадські роботи терміном 20-30 годин. Крім того, на підприємця, що використовує найману працю, або посадову особу, у підпорядкуванні якого перебуває працівник, накладається штраф розміром від 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або ж громадські роботи – 30-40 годин.
    • В разі вчинення мобінгу групою осіб чи повторно протягом року – накладається штраф – 100 до 200 н.м.д.г. (1700-3400 грн), або суспільно корисні роботи – 30-40 годин. Для керівників відповідальність дещо вища – штраф від 200 до 400 н.м.д.г. (3400-6800 грн), або суспільно корисні роботи терміном від 40 до 60 годин.

    Який алгоритм дій працівника, який зазнав мобінгу в трудовому колективі?

    Кожен працівник, стосовно якого відбувається цькування в трудовому колективі має паво на захист своїх прав, які гарантовані Конституцією України та Кодексом законів про працю.

    Так, з метою покарання винних, потерпілій особі потрібно:

    1. Зробити фіксацію діяння колег чи керівника. Це можуть бути записи розмов у колективі чи телефонних розмов, електронне листування, скріншоти дописів у соціальних мережах. Важливо також мати ксерокопії розпоряджень\наказів щодо преміювання, додаткових грошових нарахувань, переведень, тощо.
    2. Написати скаргу до Державної служби України з питань праці та додати до неї зібрані раніше докази. Цей державний орган повинен здійснити перевірку, додатково зафіксувати докази, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
    3. Всі вище зібрані матеріали юристи Держпраці направляють до суду, який встановлює наявність мобінгу та призначає вид та розмір адміністративної відповідальності кривднику/кривдникам.
    4. Крім того, потерпіла особа може вимагати, щоб їй відшкодували матеріальну чи моральну шкоду, яку вона зазнала. Підтвердженням цього можуть слугувати платіжки за консультації з психологом, чеки за купівлю лікарських засобів.

    Таким чином, в грудні цього року в законодавстві України з’явилася норма, що передбачає адміністративну відповідальність за одну з форм насильства у трудовому колективі – мобінг, яка покликана запобігти цькуванню працівників один одного, або ж керівником. Крім того таке нововведення сприяє наближенню та гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де починаючи з 1993 року країни-учасниці почали закріплювати норми по боротьбі з мобінгом у власному трудовому законодавстві.

     

    09.01.2023 

    Порядок зняття з реєстрації місця проживання особи, яка не проживає за адресою реєстрації протягом тривалого часу

    Як діяти якщо у вашому житловому будинку зареєстрований («прописаний»), але не проживає член вашої сім’ї, який вже протягом тривалого часу проживає за кордоном і не є співвласником, а також не має змоги приїхати в Україну, не може написати довіреність, щоб ви могли зняти з реєстрації? У зв’язку з цим виникають незручності, оскільки нема змоги оформити субсидію в органах соціального захисту населення тощо.

    Якщо особа відсутня і ви не маєте її довіреності із згодою на зняття з місця реєстрації, то знімати з місця реєстрації потрібно в примусовому порядку.
    Згідно діючого Житлового Кодексу, примусово зняти з реєстрації місця проживання («виписати») особу можна тільки через суд і у випадку, коли вона не є власником (співвласником) житла, у якому вона зареєстрована, а також, відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

    Для того, щоб звернутися у суд, потрібно встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи у квартирі більше 1 року. Для цього слід звернутися до ЖЕКу або ОСББ, чи іншої обслуговуючої організації, щоб комісія склала акт, в якому будуть зафіксовані факти відсутності проживання особи. Додатково вищевказаний факт ви можете підтвердити показами свідків.

    Враховуючи всі обставини справи, суд може винести рішення про втрату цією особою права на користування житлом.

    Ви можете звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації лише на підставі винесеного на вашу користь рішення суду.

    Отже, для того, щоб зняти з реєстрації місця проживання особу, яка довший час не проживає, потрібно:

    • встановити факт відсутності проживання зареєстрованої особи за місцем реєстрації (зафіксувати в акті, показами свідків);
    • звернутися до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом;
    • на підставі позитивного рішення суду звернутися до органів реєстрації місця проживання та зняти особу з реєстрації.

    Це питання регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Житловим Кодексом, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

    Дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, має інформаційний характер і не встановлює правових норм.

     

     04.01.2023 

    Які зміни відбулись стосовно нарахування та виплат лікарняних у 2023-му році

    1 січня 2023 року набув чинності законопроєкт №3663 про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України». Про те, які саме ці зміни та як вони впливатимуть на розрахунки лікарняних у 2023-му році, розповідається у консультації системи безоплатної правової допомоги.

     

    Так, з 1 січня 2023 року більшість повноважень Фонду соціального страхування держави перейшло до Пенсійного фонду України, через що виплатами у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві тепер займаються саме підрозділи ПФУ.

    І тому головна зміна, яку зазнали підприємства, організації , установи, що мають працівників, торкнулася комісії (або призначалися уповноважені, якщо на підприємстві до  п’яти співробітників) із соціального страхування. Такі комісії були обов’язковими як для державних, так і для приватних чи інших підприємств і навіть ФОП. Відтепер рішення про призначення або відмову в призначенні допомог за листками непрацездатності має приймати сам роботодавець або уповноважена ним особа.

    Все інше переважно залишилося незмінним та порядок оформлення лікарняного та відповідних виплат за ним відбувається за наступним алгоритмом.

    У разі хвороби працівник першочергово звертається до лікаря. Надалі лікар в електронній системі охорони здоров’я формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність, який в режимі онлайн надходить до електронного реєстру листків непрацездатності Пенсійного фонду, де одразу формується електронний лікарняний.

    Роботодавець у свою чергу, як і раніше, подає заяву-розрахунок (за старою формою), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам кошти, через особистий кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг без укладання окремого договору.

    Функціонал пункту меню “Заяви-розрахунки” особистого кабінету страхувальника дає можливість пошуку та перегляду заяв-розрахунків відповідно до визначених критеріїв:

    – період реєстрації листків непрацездатності,

    – тип заяви-розрахунку (за електронними листками непрацездатності);

    – здійснення формування (редагування) та відправки заяви-розрахунку до Пенсійного фонду України.

    Зверніть увагу! Під час створення заяви-розрахунку роботодавець зобов’язаний вводити дані з е-лікарняного та Реєстру застрахованих громадян. Також до заяви-розрахунку можна додавати коментарі, пояснення та, за необхідності, скановані копії документів, які можуть бути використані під час прийняття рішення щодо фінансування.

    Враховуючи, що через ситуацію в країні існує можливість вимкнення електроенергії або Інтернету, законом передбачено, що роботодавець має можливість скласти заяву-розрахунок в паперовій формі та подати її до будь-якого сервісного центру головних управлінь Пенсійного фонду України в регіонах.

    Також зауважимо, що одна заява-розрахунок має містити не більше 200-т листків непрацездатності.

    Пенсійним фондом України опубліковано покроковий алгоритм подання заяви-розрахунку в електронному вигляді:

    1) на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України необхідно натиснути  кнопку “Вхід”, ідентифікувати себе як юридичну особу, підтвердити вхід за допомогою КЕП та паролю до нього і натиснути кнопку “Увійти”;

    2) у розділі “Заяви-розрахунки” треба обрати кнопку “Створити нову” – на екрані з’явиться форма заяви-розрахунку, в якій потрібно додати інформацію в зазначені поля (деякі з них, як-то наприклад, “Код за ЄДРПОУ страхувальника”, система заповнює автоматично). Обов’язкові для заповнення поля при пропущенні система позначає червоним кольором. Важливо! Деякі символи не можна використовувати, наприклад, лапки в назвах підприємств та організацій. Про використання некоректних знаків програма повідомить написом “Поле містить заборонені символи” та позначить рядок червоним кольором. Після заповнення усіх необхідних рядків можна тиснути “Продовжити”;

    3) після підвантаження системою готових до сплати листків непрацездатності, на екрані з’являються два додаткових поля щодо лікарняних, виплати/частину виплат за якими відшкодовує Пенсійний фонд України: “Додаток про тимчасову непрацездатність” та “Додаток про тимчасову непрацездатність внаслідок нещасного випадку або профзахворювання”;

    4) для того, аби внести необхідну інформацію по конкретній людині, необхідно натиснути на піктограму “олівець” у полі з прізвищем людини –  у додатковому вікні, яке відкривається, деякі рядки будуть заповнені автоматично, а деякі потрібно заповнити вручну. 

    У разі потреби змінити дані про страховий стаж (зокрема, коли не враховано інформацію про стаж, набутий після звітного кварталу), це можна зробити вручну. Коли усі обов’язкові поля буде заповнено, необхідно натиснути кнопку “Зберегти”. Після цього вносити зміни ще є можливим;

    5) якщо заяву-розрахунок оформлено  повною мірою за всіма обраними лікарняними листками, й вона є перевіреною та достовірною, для подальшої роботи необхідно обрати опцію “Сформувати заяву-розрахунок” – документ відкриється у новому вікні, і  його можна завантажити та роздрукувати.

    Підписану заяву-розрахунок необхідно відправити до ПФУ.

    Перевірити статус лікарняного (“прийнято”, “не прийнято”, “в опрацюванні”) можна в розділі “Заява-розрахунок”, опція “Пошук”.

    Слід зазначити, що як і раніше — перші 5 днів лікарняного оплачуються за рахунок роботодавця, а починаючи з шостого дня – за рахунок страхових коштів. У випадку лікарняних внаслідок нещасного випадку на виробництві – з 18 дня непрацездатності. При цьому, скорочено час, протягом якого роботодавцям за поданими заявами-розрахунками мають надходити страхові кошти для виплати лікарняних.

    Якщо раніше Фонд соціального страхування України перераховував кошти роботодавцям протягом 10-ти днів після надходження заяви-розрахунку, тепер Пенсійний фонд України має на це лише 3 дні.

     

    01.01.2023 

    Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

    З настанням холодної пори року і, відповідно, опалювального сезону, знову набирає актуальності питання тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на безоплатній основі та можливості для особи, що надала безоплатно прихисток, отримати компенсацію витрат за це. Про порядок та умови отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО розповідається у даній консультації.

    Відповідно до пункту 1 Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 р. № 333 компенсація здійснюється  щодо витрат, що пов’язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) ВПО:

    • які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
    • житло яких зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо якого подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

    Право на отримання компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) ВПО мають громадяни України, які є власниками житла, або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях ВПО (крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України). При цьому важливою умовою надання компенсації є відсутність заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги.

    Порядок отримання компенсації:

    1.Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення ВПО особи, які їх розмістили, зобов’язані подати повідомлення в паперовій або електронній формі на електронну адресу уповноважених органів за місцем розташування житлового приміщення.

    У повідомленні потрібно зазначити наступну інформацію:

    • щодо особи, яка розмістила ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; реквізити документа, що підтверджує право власності/користування нерухомим майном; адреса місцезнаходження об’єкта нерухомого майна);
    • щодо кожного ВПО (ПІБ; паспортні дані; ідентифікаційний код; номер телефону; дата і номер довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).

    У разі подання повідомлення в паперовій формі особа, що розмістила ВПО, подає зазначену інформацію із пред’явленням підтвердних документів. У разі подання повідомлення в електронній формі до такого повідомлення додаються електронні копії (фотокопії або сканкопії) таких документів.

    2.Не пізніше ніж протягом 5 днів з дня закінчення звітного місяця особа, яка розмістила ВПО, подає в паперовій формі (або електронній формі на електронну адресу) до уповноваженого органу за місцем розташування житлового приміщення заяву для отримання компенсації.

    3.Заява розглядається уповноваженими органами протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви, протягом яких проводиться перевірка наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання та документів.

    Розрахунок розміру компенсації:

    • Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі – людинодень), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік ВПО відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія).
    • Кількість людиноднів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.
    • Сума компенсації у період з 1 жовтня 2022 р. по 31 березня 2023 р. визначається на рівні 30 гривень за кожен людинодень.

    Виплата компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, здійснюється у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами (за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги).

     

    30.12.2022 

    Отримання грошової компенсації рідними військовослужбовця, який перебуває у полоні

    Війна зламала долі тисяч українців, відібрала життя, домівки, розлучила рідних. Наші захисники мужньо відстоюють територіальну цілісність держави, жертовно віддаючи своє життя чи свободу. В російському полоні перебувають тисячі наших військовослужбовців, а їхні родини тим часом через війну вимушені шукати прихистку як внутрішньо переміщені особи. Як отримати грошову компенсацію батькам військовослужбовця, який перебуває у полоні?

    Чи зберігаються грошові виплати, якщо військовий перебуває в полоні

    Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовим, захопленими в полон зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

    Чи виплачується грошове забезпечення сім’ям таких військових

    Сім’ям зазначених військових щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    Разом з тим це не стосується військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених військових формувань та правоохоронних органів.

    Хто з членів сім’ї має право отримати грошові виплати

    Грошові виплати отримують такі члени сімей військовослужбовців:

    • дружина (чоловік),
    • якщо дружини (чоловіка) не має – повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку),
    • особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців,
    • якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей – батьки військовослужбовців рівними частками.

    Протягом якого часу здійснюється виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців

    Гроші виплачуватимуть до тих пір, поки не будуть повністю з’ясовані обставини захоплення військовослужбовців у полон або заручниками,  або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

    Які документи необхідно подати для отримання виплати

    Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

    До заяви додаються:

    1. копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
    2. довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
    3. копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
    4. копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
    5. копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, – копія сторінки паспорта з такою відміткою).

    Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

    У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов’язково зазначаються підстави для такої відмови і звісно, таке рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

     

    29.12.2022 

    Як стягнути аліменти з людини, яка живе за кордоном?

    За Українським законодавством батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, незважаючи на  те, в якій країні вони проживають.

    Отож, підготували для вас покрокову інструкцію про те, як стягнути аліменти з одного з батьків, який відмовляється добровільно їх сплачувати та проживає за кордоном.

    Крок 1. Найперше, що потрібно зробити, це отримати рішення суду України про стягнення аліментів. У цьому вам може допомогти система безоплатної правової допомоги, контакти найближчого пункту доступу до безоплатної правової допомоги, Ви можете знайти на нашому сайті – www.legalaid.gov.ua, або звернутись за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

    Той із батьків, із ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. І вже з рішенням національного суду про стягнення аліментів стягувач може звертатися до компетентного органу (суду) іноземної держави.

    Крок 2. Звернутися до суду іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

    Дане клопотання повинно містити інформацію про відповідача (боржника), а саме:

    повне ім’я, дату народження, громадянство, адресу проживання протягом останніх 5 років (наскільки це відомо Вам, рід занять і місце роботи, фотокартку (за можливості), наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про майно, яке йому належить та іншу будь-яку корисну для справи інформацію.

    Вказане клопотання необхідно надіслати до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції, контакти яких Ви можете знайти на сайті Мін’юсту – https://minjust.gov.ua/str_ter.

    До клопотання необхідно додати документи, оформлені належним чином судом, що виніс рішення, а саме:

    • копія судового рішення;
    • довідка про те, що рішення набрало законної сили;
    • довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України
    • довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
    • копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
    • фотокартка стягувача.

    Також, зверніть увагу на ці моменти:

    Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом із перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

    Рішення по цьому питанню приймається протягом 1 місяця від дня його надходження. Цей строк може становити більш ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.

    Нотаріально завірений переклад не вимагається. Достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів.

    Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій.

    Якщо у вас виникли додаткові питання, ви можете звернутися до системи безоплатної правової допомоги, зателефонувавши за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні), або відвідати сайт – https://www.legalaid.gov.ua/, чи самостійно знайти правову інформацію, що вас цікавить на сайті правових консультацій – https://wiki.legalaid.gov.ua/

     

    26.12.2022 

    Розірвання трудового договору під час воєнного стану

    Під час війни в Україні діють особливі правила трудових відносин. Це стосується також і порядку розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства.

    Підставою припинення трудового договору є розірвання його з ініціативи працівника.

    Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:

    • переїзд на нове місце проживання;
    • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
    • вступ до навчального закладу;
    • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
    • вагітність;
    • догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
    • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
    • вихід на пенсію;
    • прийняття на роботу за конкурсом;
    • інші поважні причини.

    Про розірвання трудового договору з роботодавцем в односторонньому порядку, у зв’язку із веденням активних бойових дій за місцем розташування підприємства, розповідає Валерія Джевага .

    Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Без двотижневого строку попередження працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою, у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існує загроза для життя і здоров’я працівника.

    Внутрішньо переміщена особа і особа, яка не має статусу ВПО, але мала трудові відносини з роботодавцем із зони конфлікту, яка не звільнилась з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання може припинити трудові відносини, надавши письмову заяву (за можливості нотаріально посвідчену заяву) про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява надіслана роботодавцю рекомендованим листом.

    У разі неможливості направити заяву про звільнення засобами поштового зв’язку Укрпошта, через припинення приймання поштових відправлень, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою.

    Форма заяви за посиланням https://bit.ly/3hnaATl

    Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору, вносить запис до трудової книжки працівника та повідомляє про це:

    роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

    територіальний орган Пенсійного фонду України;

    територіальний орган Державної податкової служби”.

    Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

     

    Куди звертатись в разі виникнення трудового спору

    Трудові спори розглядаються:

     

    Як отримати безоплатну правову допомогу:

    Отримати усну консультацію з вашого правового питання можна у контакт-центрі системи БПД за номером: 0 800 213 103

    Якщо вам зручно отримати правову допомогу письмово, напишіть у телеграм-бот

    Або завітайте до найближчого з наших бюро: https://bit.ly/bpd_buro

    Правові консультації можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid.

    Тут зібрані усі сервіси доступу системи безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

     

    24.12.2022

    Як встановити родинні відносини, якщо в документах розбіжності?

    Інколи одна неправильна літера у прізвищі стає «каменем спотикання» при оформленні спадщини, різного роду договорів, пенсії по втраті годувальника… І в документах брат – не брат, і батько – не батько. Найчастіше помилку у написанні прізвища, імені або по батькові помічають уже після смерті родича, коли прийшовши до нотаріуса, виявляється, що підтвердити родинні відносини неможливо через розбіжності у документах. У такому разі, або у разі відсутності будь-яких документів про підтвердження родинних відносин, такий факт потрібно доводити у судовому порядку.

    Перш ніж подати заяву до суду, потрібно звернутись до органу, який видав документ, в якому допущена помилка. До прикладу, якщо це свідоцтво про народження або свідоцтво про смерть, то варто звернутись до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін,  доповнень чи виправлень у записи актів цивільного стану. Якщо  ж змінити нічого неможливо, відповідний орган надасть роз’яснення або довідку про неможливість поновлення втрачених записів або внесення змін.

    Із заявою про встановлення факту родинних відносин слід звернутись до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання  заявника у порядку окремого провадження (ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України) із дотриманням вимог, встановлених ст.175 ЦПК України.

    У такій заяві зазначається:

    • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
    • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
    • докази, що підтверджують даний факт.

    До заяви необхідно додати:

    • документи, що посвідчують особу заявника;
    • документ, що підтверджує родинні відносини, в якому допущені розбіжності (свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть і т.п.);
    • роз’яснення або довідка про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
    • докази, які підтверджують наявність родинних відносин (довідки органів місцевого самоврядування, виписки з погосподарських книг або домових книг, листи, рішення судів, сімейні фотографії і т.п.).

    Для таких справ важливо, щоб факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження:

    • мав юридичне значення, тобто встановлювався з певною метою: оформлення спадщини, пенсії у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
    • мав безспірний характер, тобто ніким не оспорюється (при наявності спору про право суд може відмовити у відкритті провадження або залишити заяву без розгляду).
    • чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту.

    Заінтересовані особи у таких справах можуть бути й інші спадкоємці, територіальна громада, орган державної влади, залежно від мети встановлення.

    За подання заяви до суду слід сплатити судовий збір – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (на сьогодні – 496,20 грн.).

    Рішення суду про встановлення факту родинних відносин є підставою для отримання необхідного документу, а не замінює його.

    Щоб згодом не витрачати час та гроші на встановлення фактів у судовому порядку, будьте пильні та уважні при отриманні будь-яких документів, що встановлюють особу, і перевіряйте у них кожну літеру.

    19.12.2022

    В яких випадках відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

    Часто в землекористувачів виникають запитання як їм відшкодувати збитки, хто їх має відшкодовувати та що підлягає вішкодуванню.

    Коли відшкодовуються збитки власникам землі та землекористувачам?

    Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, які заподіяні за умов:

    а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

    б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

    в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

    г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

    ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

    д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

    е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

    є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або їхнього видобування.

    Хто ж відшкодовує заподіяні збитки? 

    Той, хто користується земельною ділянкою, той і відшкодовує збитки. А це можуть бути  як органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування так і громадяни та юридичні особи. Окрім того, завдані збитки можуть відшкодовувати також й органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

    Що підлягає відшкодуванню?

    У Порядку визначення збитків власникам землі і землекористувачам передбачено, що відшкодуванню підлягають:

    • вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
    • вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
    • вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;
    • вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;
    • понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
    • інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

    Хто визначає розмір завданих збитків?

    Розміри  збитків  визначаються  комісіями,  які створені відповідними місцевими радами чи державними адміністраціями. Результати роботи цих комісій оформляються  відповідними  актами, що затверджуються органами, які їх створили.

    Як обчислюються розміри завданих збитків?

    Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

     

    12.12.2022

    Як виправити помилку в правовстановлюючих документах?

    При здійсненні різних дій, що мають юридичне значення, фахівці просять Вас уважно перевірити усі внесені у документ відомості, будь то заява, довідка, виписка чи інший документ. Проте, через людський фактор, подекуди можна сто разів перевіряти правильність написаного і так і не помітити помилки. Зазвичай, такі помилки потім виявляються при вчиненні певних юридичних дій, до прикладу  – купівлі/продажу. Тож, що робити, коли через помилку у документах ваше виявилось не вашим? 

    Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права суб’єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

    До правовстановлюючих документів належать такі документи:

    • договір предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній  реєстрації чи його дублікат;
    • свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
    • свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом чи консульською установою України, чи його дублікат;
    • свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором та інші.

    Виправити помилку в правовстновлюючих документах можна двома способами:

    1. Позасудовий порядок – звернутися до органу, який видав документ, з заявою про виправлення помилки. В даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.
    2. Судовий порядок – такий спосіб потрібно застосовувати, якщо у виправленні помилки відмовлено або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган в якому знаходиться архівна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

    Для вирішення питання в судовому порядку потрібно звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

    Застосовувати процедуру встановлення фактів, які мають юридичне значення, можна за наявності таких обставин:

    • відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, це означає, що саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
    • чинне законодавство не передбачає іншої можливості їх встановлення;
    • заявник не може іншим чином отримати чи відновити втрачені документи, які посвідчують факти, які мають юридичне значення;
    • якщо встановлення факту не пов’язується з вирішенням спору про право.

    Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа, подається до місцевого суду за місцем реєстрації проживання.

    Така заява повинна містити:

    Найменування суду до якого подається заява.

    1. Прізвище, ім’я та по батькові заявника та заінтересованих осіб, місце проживання перебування, місцеднаходження для юридичних осіб, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності  або номер і серію паспорта, відомі номера засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
    2. Інформація про те який факт заявник просить встановити.
    3. Причини не можливості відновлення документації.
    4. Докази, що підтверджують факт.

    До заяви додаються докази, що підтверджують викладені обставини і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

    08.12.2022

    Як не стати жертвою самовільного зайняття земельної ділянки

    Серед усіх об’єктів права власності, земля завжди займала особливе місце, оскільки це одне з найбільших соціальних благ. Водночас, цей об’єкт дуже вразливий до посягань недобросовісних землекористувачів.

    Так, до Лівобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги час від часу звертаються власники земельних ділянок, які виявили, що їх земля використовується іншою особою. Отже, вони постраждали від самовільного зайняття земельної ділянки.

    Відповідно до положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

    Проте, важливо розуміти, що законодавством України передбачений захист прав землевласників та встановлена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

    Так, Стаття 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за такі дії передбачає накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

    Стаття 197-1 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У цьому випадку передбачене покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

    Крім того, статтею 212 Земельного кодексу України передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та приведення їх до придатного для використання стану. Для цього потрібно звернутися до суду з позовними вимогами про зобов’язання порушника звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. До позову доречно додати висновок Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, яким встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, а також наведений розрахунок розміру шкоди, заподіяної такими діями.

     

    04.12.2022

    Яке покарання чекає на тих, хто принесе додому незаконно вирубану ялинку

    Хоча за Кримінальним Кодексом України у частині викрадення дерев у даному випадку жінки мають лише замах на кримінальне правопорушення, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, але відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення. Окрім того, шкода лісгоспу вже була нанесена. Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

    Адміністративна відповідальність  у свою чергу настає за незаконну порубку і пошкодження дерев або чагарників, за їх перевезення, зберігання, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, всі ці діяння тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо особа протягом року вчинить повторно вищезазначене порушення, тоді можливе накладення штрафу від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 600 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

    Тобто, за кожне незаконно вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерево на порушників чекають штрафи: на фізичних осіб – від 510 до 1020 грн., на посадових осіб – від 2550 до 5100 грн.

    Якщо незаконна порубка лісу заподіяла істотну шкоду, то наступає кримінальна відповідальність. Незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк. При цьому, істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

    Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, – карається обмеженням волі на строк від 3 до 5років або позбавленням волі на той самий строк.

    Вищевказані дії, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, – караються штрафом від 1500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

    Якщо діями, зазначеними вище, було спричинено тяжкі наслідки, такий злочин  карається позбавленням волі на строк від 5 до 7 років. Тяжкими наслідками вважаються такі, що у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

    Окрім того, за кожне самовільно зрізане дерево нараховується шкода, заподіяна лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев. Розмір нарахованої шкоди залежить від діаметра пня зрізаного дерева у корі біля шийки кореня: до 10 см – 498,45 грн., від 10,1 до 14 см. – 878,22 грн., від 14,1 до 18 см – 2254,92 грн., від – 18,1 до 22 см – 4628,52 грн.

    Тож, при купівлі новорічних дерев у місцях продажу, необхідно слідкувати за тим, аби дерево було промарковане спеціальним уніфікованим засобом: самоклейною етикеткою зі штрих-кодом або ж пластмасовою биркою-стяжкою.

     

    01.12.2022

    КОМПЕНСАЦІЯ ВІД ДЕРЖАВИ СІМ’ЯМ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВИХ

    Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати компенсацію – одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Це право забезпечує Постанова Кабміну №168 від 28 лютого.

    Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

    На допомогу від держави можуть розраховувати не лише члени сім’ї загиблого захисника, але й особи, які перебували на його утриманні.

    Це, зокрема:

    • батьки,
    • дружина/чоловік, які не одружилися вдруге;
    • діти, які не мають і не мали своїх сімей;
    • діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
    • діти, обоє з батьків яких загинули або зникли безвісти.

    Важливо, що діти вважаються членами сім’ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

    До кола членів сім’ї також належать особи, які постійно мешкають із військовослужбовцем та ведуть спільний побут. Це можуть бути не лише близькі родичі військовослужбовця (рідні брати/сестри, онуки, дідусь/бабуся, тітка/дядько), але і близькі родичі дружини, вітчима, мачуха тощо.

    Основним критерієм для визначення їх як членів родини є: проживання разом, ведення спільного побуту, ведення спільного бюджету і, відповідно, витрат.

    Зазначеним особам, які хочуть отримати грошову допомогу від держави, необхідно довести приналежність до кола сім’ї загиблого військового у судовому порядку в рамках окремого провадження.

    Також право на компенсацію мають особи, які перебували на утриманні загиблого військового. Однак на підтвердження такого факту має бути відповідний документ. Це може бути або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні особи, або рішення суду, отримане в рамках порядку окремого провадження. У такому разі слід подавати заяву до суду про встановлення юридичного факту, що людина перебувала на утриманні у загиблого.

    Сім’я загиблого також може отримати допомогу на проведення похорону та спорудження пам’ятника. Наразі передбачена виплата у розмірі п’яти прожиткових мінімумів станом на дату загибелі військового.

    Для отримання допомоги на поховання необхідно звернутися із заявою до органів місцевого самоврядування. До неї додаються такі документи:

    – паспорт та ідентифікаційний код особи, яка звертається за допомогою;

    – свідоцтво про смерть військового;

    – копії документів, що підтверджують ступінь спорідненості заявника та загиблого;

    – копія документа, що підтверджує участь військового у бойових діях (довідка з військової частини про обставини загибелі або повідомлення про загибель захисника, що надходить рідним від військкомату).

    Якщо місцева влада раптово відмовляється виплачувати грошову допомогу членам сім’ї загиблого, що передбачена на похорон, то таке рішення можна оскаржити у суді.

    Для отримання компенсації у 15 млн гривень необхідно:

    1. Родині загиблого захисника або захисниці мають видати свідоцтво про смерть після сповіщення про його загибель військкоматом або військовою частиною.
    2. Далі членам родини загиблого слід звернутися до командира військової частини з проханням надати:

    – витяг з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу військової частини;

    – документ, що свідчить про причини та обставини загибелі військового;

    – витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.

    Командир військової частини має зібрати і передати родині загиблого вказані документи у 10-денний термін.

    1. Після отримання документів від командира військової частини необхідно звернутися до найближчого територіальної центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) і написати заяву про виплату одноразової грошової допомоги, додаючи отримані документи.

    Крім уже зазначених витягів та свідоцтв, необхідно додати наступні:

    – копію свідоцтва про смерть військового;

    – копію лікарського свідоцтва про смерть;

    – копії сторінок паспорта отримувача одноразової допомоги з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

    – копію свідоцтва про народження загиблого (для виплати допомоги батькам);

    – копію свідоцтва про шлюб (для виплати дружині);

    – копію свідоцтва про народження дитини (для виплати дітям);

    – копію рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (надають особи, які не були членами сім’ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

    1. Усі копії завіряють у ТЦК СП, який приймає документи для виплати одноразової допомоги, після чого у 15-денний термін їх направляють до Департаменту соцзабезпечення Міноборони.

    Спеціальна Комісія з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, отримавши документи, має протягом 30 днів ухвалити рішення про призначення компенсації або про відмову у виплаті.

    1. У  разі схвального рішення документи, розглянуті Комісією, має затвердити міністр оборони України. Лише після цього кошти для виплати компенсації у розмірі 15 млн гривень перерахують на рахунок Командування Сухопутних військ ЗСУ, а уже звідти на рахунки членів сім’ї загиблого через обласні ТЦК СП.

    Якщо членам сім’ї загиблого відмовили виплачувати компенсацію у розмірі 15 млн гривень, то це рішення можна оскаржити у суді. 

    Важливо: строк на звернення за одноразовою грошовою допомогою становить три роки з моменту смерті військового. Компенсація розподілятиметься порівну між кожним членом сім’ї. 

    У разі, якщо тіло загиблого військового не змогли вивезти з окупованих територій, то факт смерті має підтвердити командир військової частини і передати відомості заступнику командира частини по роботі з особовим складом. Останній має виключити загиблого зі списку особового складу військової частини, внести відповідні дані до реєстру та сповістити близьких про його загибель. А потім уже готувати документи про смерть.

    Тобто, головне, щоб обставина смерті була документально затверджена, як мінімум, командиром роти, взводу або командиром частини. У такому випадку свідоцтво про смерть видається ДРАЦСом, але на підставі документів від військової частини, військкомату. Членам сім’ї загиблого захисника необхідно звернутися до ДРАЦСу, щоб отримати свідоцтво про його смерть.

    Якщо ж така інформація не була передана і особа вважається зниклою безвісти, то рідні військового також можуть розраховувати на компенсацію. За таких обставин особу можуть визнати загиблою у судовому порядку. Для отримання грошової допомоги від держави у зв’язку із загибеллю захисника України, який вважається зниклим безвісти, необхідно в порядку окремого провадження звертатися до суду.

    Однак є важливий момент – суд може визнати зниклого безвісти військового загиблим не раніше, ніж через шість місяців з того моменту, коли він зник безвісти у зв’язку з воєнними діями або після двох років від дня закінчення воєнних дій.

    Про зникнення безвісти військового членів його родини також має повідомляти відповідальний за роботу з особовим складом військової частини. З того моменту можна відраховувати 6 місяців, а потім звертатися до суду. Звертатися з документами до військкомату із запитом на отримання одноразової грошової допомоги члени сім’ї можуть тоді, коли отримають рішення суду, що проголошує військового померлим. Таке рішення замінятиме свідоцтво про смерть.

    Крім того, рідні та близькі військових, які вважаються зниклими безвісти та/або перебувають у полоні, мають право отримувати його грошове забезпечення у повному обсязі з моменту зникнення.

    Тобто не тільки ставку, але й додаткове забезпечення, яке, відповідно до постанови Кабміну від 28 лютого №168, становить 100 тисяч гривень на місяць.

    Грошове забезпечення рідні військового можуть отримувати до тих пір, поки його не визнають загиблим у судовому порядку або поки його остаточно не виключать зі списків особового складу військової частини.

     

    30.10.2022

    Що треба знати про статус учасника бойових дій

    Багато захисників зараз боронять нашу державу, але не всі знають як отримати статус учасника бойових дій. Хто є учасниками бойових дій? Які документи необхідно надати, щоб отримати такий статус? Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

    Хто є учасниками бойових дій?

    Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)*

    Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України

    Перелік осіб, що належать до учасників бойових дій, регламентується статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

    Право на отримання статусу учасника бойових дій мають не лише військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та й інші особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

    Які документи необхідно надати, щоб отримати статус учасника бойових дій?

    Для отримання статусу учасника бойових дій необхідні:

    • Доповідна записка командира військової частини, в якій зазначаються псевдонім/позивний особи, часові та просторові показники виконання нею поставленого завдання.
    • Витяг з наказу про залучення особи до виконання завдань руху опору.
    • Витяги з відповідних розпорядчих документів з питань руху опору, що стосуються поставлених завдань, визначених у доповідній записці.
    • За потреби – документ, що підтверджує зв’язок поранення (контузії, каліцтва) з безпосереднім виконанням завдань, виданий відповідною військово-лікарською комісією.

    Захисникам, які в результаті виконання бойових розпоряджень та наказів отримали поранення (контузії, каліцтва), що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань, статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до виконання відповідних завдань.

    Що робити, якщо командир військової частини не подав документи до відомчої комісії про надання статусу УБД?

    В разі неподання командиром в/ч документів, особа може самостійно звернутися до відповідної комісії. Всі необхідні документи надсилаються рекомендованим листом з повідомленням або подаються особисто.

    Якщо ж в особи відсутні документи для підтвердження статусу учасника УБД, то необхідно звернутись із рапортом до командира військової частини.

    У рапорті необхідно зазначити, що з метою отримання статусу учасника бойових дій особа просить надати необхідні документи.

     

    24.10.2022

    Особливості стягнення аліментів за умов воєнного стану

    Деякі батьки завжди відповідально виконують свої обов’язки щодо матеріального забезпечення дитини, а інші навпаки цілеспрямовано ухиляються від цього. Наразі до законодавства України було внесено чимало змін та доповнень, аби уникнути збільшення кількості боржників зі сплати аліментів.

    Війна – не привід забути про сплату аліментів, але з початком збройної агресії РФ проти України відбулися і певні зміни як у порядку  примусового їх стягнення так і під час добровільної сплати. Так, з прийняттям Верховною Радою Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, Закон України «Про виконавче провадження» було доповнено  рядом положень, пов’язаних із військовою агресію Російської Федерації на території нашої держави. Ці зміни набрали чинності 26 березня 2022 року.

    Але слід зауважити, що питання стягнення аліментів під час війни не зазнало кардинальних змін, окрім виконання рішень на тимчасово окупованих територіях України державою-агресором.

    Відповідно до змін тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

    – припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).

    – із 26 березня 2022 року можливим є проведення відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника лише на виконання рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян РФ, які проживають на території України на законних підставах.

    – забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії РФ, у період такої окупації.
    – за рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача – на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

    Розглянемо основні зміни у порядку стягнення аліментів на період дії воєнного стану, які надають  можливість вирішити деякі проблемні питання з цього приводу для громадян :

    – Нотаріальний договір: а) працюють не всі нотаріуси; б) нотаріус має право оформляти аліментний договір на звичайному аркуші паперу (з дотриманням низки правил), а не лише на спеціальному бланку.

    – Звернення до суду з питання стягнення аліментів: бойові дії та тимчасова окупація перешкоджають здійсненню правосуддя на деяких територіях, тому територіальна підсудність окремих судів тимчасово змінилася. Щоб правильно визначити, до якого суду звертатись, необхідно знайти відповідь на це юридичне питання на сайті Верховного суду: https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/

    Наразі багато чоловіків були мобілізовані і захищають нашу землю від окупантів. В зв’язку з цим дуже розповсюдженим стало питання матерів малолітніх і неповнолітніх діточок, а чи можливо  стягнення аліментів із платників, які перебувають у Збройних Силах України. З цього приводу законодавство чітко говорить про те, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено. Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

    Таким чином, військовослужбовці сплачують аліменти на загальних засадах та з усіх видів грошового забезпечення (крім такого, яке не має постійного характеру).

     

    20.10.2022

    Чи можна отримати паспорт громадянина України закордоном

    Повномасштабна війна в державі спонукала багатьох українців покинути Батьківщину і налагоджувати життя закордоном. Лише наявність паспорта, основного документа, який засвідчує безпосередній зв’язок особи з країною, надає можливість отримати відповідні пільги від  іноземних держав як для біженців, так і для осіб, які потребують  тимчасового захисту. У випадку втрати паспорта на території іноземної держави чи його відсутності, українське законодавство надає можливість його отримання в іншій країни.

    Відповідна можливість затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України».

    Порядок отримання паспортів у разі, якщо особа перебуває на території іншої держави

    Щоб оформити потрібний документ, перш за все, варто звернутися до відокремленого підрозділу ДП «Документ» в країні, якій перебуваєте. Для цього необхідно зареєструватися на сайті установи. Перелік підрозділів в іноземних країнах (філій, представництв) відповідної установи визначатимуться Державною міграційною службою за погодженням Міністерства закордонних справ.

    Щоб оформити ID-картку особам, які досягли 14-річного віку, потрібно мати такі документи:

    • свідоцтво про народження;
    • паспорти обох батьків або одного з них;
    • за наявності довідку про реєстрацію місця проживання (Форма-13) та ідентифікаційний номер.

    Повнолітнім українцям необхідно мати:

    • український паспорт;
    • ідентифікаційний номер;
    • за наявності свідоцтво про шлюб чи його розірвання або виданий у іноземній державі документ, який підтверджує шлюб.

    Щоб зробити закордонний паспорт за кордоном для дітей до 14 років, потрібні:

    • присутність одного з батьків з паспортом громадянина України;
    • попередній закордонний паспорт дитини (при наявності);
    • свідоцтво про народження дитини або виданий за кордоном документ, перекладений українською мовою;
    • квитанція про сплату адміністративного збору.

    Повнолітнім потрібно мати:

    • паспорт громадянина України;
    • ідентифікаційний код;
    • попередній закордонний паспорт (при наявності);
    • квитанцію про сплату адміністративного збору.

    Варто зазначити, що у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість викраденого особа додатково подає документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентними органами держави, в якій викрадено такі документи, що підтверджує факт звернення особи з приводу його викрадення, з перекладом на державну мову та засвідчений в установленому порядку.

    Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюються у строки, встановлені законодавством, та видаються у строк до трьох місяців з дня прийняття відповідного рішення для їх оформлення. За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) паспорта громадянина України для виїзду за кордон справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, що визначені законодавством.

    Строк зберігання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон становить два роки з дня його оформлення. Зазначений строк не включає строк дії воєнного стану в Україні або установленого на території України Кабінетом Міністрів України карантину. У разі неотримання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон після закінчення строку зберігання такий паспорт знищується в установленому законодавством порядку.

    Які зміни передбачає цей нормативний документ

    На сьогоднішній день, отримати внутрішній паспорт громадянина  України та закордонний паспорт в підрозділах ДП «Документ» можна лише в Польщі. Оскільки, відповідний проект уряд планує повноцінно запустити впродовж наступних двох років і повний перелік держав, де можна буде отримати паспорт громадянина України, буде сформований поступово.

    Довідково. Прийнята постанова посилається на наступні нормативно правові акти: Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон”. Відповідний нормативні положення зберігаються як при подачі документів на території України, так і за її межами.

     

    16.10.2022

     Оплата комунальних послуг співвласниками житла

    Законодавство України, а саме стаття 360 Цивільного Кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

    Однак власники не завжди знаходять спільну мову в плані утримання житла, що належить їм. У тому числі й оплату комунальних послуг. У кожному випадку причини різні. Якщо не вдається домовитися, тягар утримання житла лягає на когось одного або зростають борги. А борги приносять проблеми чергові проблеми.

    Багато співвласників платять свою частину вважаючи, що таким чином вирішують цю проблему принаймні для себе. Однак це не так. Якщо на квартиру оформлено один особовий рахунок, то часткова оплата комуналки не позбавляє боргу зовсім.

    Про поділ особового рахунку між співвласниками

    Необхідно поділити особові рахунки звернувшись до відповідних постачальників послуг. Якщо інші співвласники власники не платить за квартиру, насамперед потрібно розділити особовий рахунок. Адже, саме тому на кого оформлений  особовий рахунок, адресуються квитанції. Усі санкції  будуть адресуватися власнику, на кого оформлено особовий рахунок, а не всім співмешканцям. Особовий рахунок оформляється на того власника, з ким укладено договір про надання тієї чи іншої житлово-комунальної послуги, даний договір, як правило, укладається з одним із власників.

    Важливо! Для поділу рахунків необхідно звернутися до кожного виконавця комунальних послуг, з ким укладено договори.

    Про поділ особового рахунку у судовому порядку

    У разі відмови постачальників комунальних послуг, необхідно розділити особові рахунки в судовому порядку. У разі якщо ви належите до категорії осіб які мають право на безоплатну вторинну допомогу, (стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» ), можете звернутись до центрів та бюро безоплатної правової допомоги у вашому населеному пункті, для допомоги у підготовці позову про примусовий поділ особових рахунків та представництва ваших інтересів в суді.

    Вирішення суперечок між співвласниками щодо користування житлом

    У разі, коли між співвласниками виникають суперечки не тільки щодо утримання житла, а й щодо користування ним, то необхідно в судовому порядку визначити порядок користування таким житлом.

    Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку, або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

    Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц.

     

    12.10.2022

    Розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав зміни власника землі

    Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

    Відповідно до чинного законодавства, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди землі. До закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку, коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

    Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря.

     Повідомлення повинно містити:

    • кадастровий номер, місце розташування та площа земельної ділянки;
    • прізвище, ім’я, по батькові нового власника;
    • адреса місця проживання нового власника;
    • платіжні реквізити, якщо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

    Повідомлення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

    Успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов’язки, що виникли у спадкодавця за договором.

    Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору, новий власник землі має надати орендарю копію свідоцтва про право на спадщину, копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, копію державного акта або виписку з Державного земельного кадастру, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності.

    Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

     Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

     За згодою сторін:

    • У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.
    • У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

    За рішенням суду:

    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»;
    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
    • у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
    • на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

     

    10.10.2022

    Коли фермер зможе купити землю, якою постійно користується

    Частина земель сільськогосподарського призначення, які входять до  державної або комунальної власності, перебувають у постійному користуванні фермерів. З відкриттям ринку земель постало питання – чи зможуть постійні користувачі землі викупити такі земельні ділянки.

    Верховна Рада України внесла зміни до Земельного кодексу України. Ці зміни (п. 6-1 Перехідних положень Земельного кодексу) передбачили право фермерів викуповувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з державної та комунальної власності, які перебувають у них в постійному користуванні.  Окрім того  джерелами доходів Державного та місцевого бюджетів тепер можуть бути й доходи від продажу земель сільськогосподарського призначення.

    П. 6-1 Прикінцевих положень Земельного кодексу України звучить так:

    «Громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років з рівним річним платежем за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту».

    Тобто у таких випадках продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності НЕ забороняється. Земля може бути продана у розстрочку до 10 років. Право власності переходить після першого платежа. І стосується це тих користувачів, які переоформили право оренди до 18.02.2016.

    Право викупу на таких умовах також належить громадянам України – спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

    Якщо вищезазначені суб’єкти не викуплять земельні ділянки, то за ними зберігаються права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності.

    Тож Наказом Міністерства фінансів України від 10.05.2022р. №135 «Про внесення змін до Класифікації доходів бюджету»   було Доповнено Класифікацію доходів бюджету новими позиціями, а саме «код 33010500 – Кошти від викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, передбачених пунктом 6і розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.». Підстави – Закон України від 15 лютого 2022 року № 2042-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» та Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-20#Text

    Таким чином, завдяки усім прийнятим змінам розблоковано викуп земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фермерів. Законодавством також передбачено, що 90% коштів від продажу земельних ділянок зараховуватимуться до бюджетів територіальних громад, а 10% – до Державного бюджету. Завдяки внесеним змінам проблема викупу земельних ділянок сільськогосподарського призначення вирішена!

    Нагадуємо, що до 2024 року викуп земельних ділянок можуть здійснювати тільки фізичні особи і в обсягах не більше 100 га в одні руки. З 1 січня 2024 року поряд з фізичними особами землю зможуть купувати також юридичні особи, створені та зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України, держава та/або територіальні громади. При цьому розмір придбаної землі не може становити більше ніж  10 тис. га.

    В умовах воєнного стану нотаріальні дії проводяться виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна .

     

    04.10.2022

    Процедура зняття особи з реєстрації місця проживання

    На сьогоднішній день процедура зняття особи з реєстрації місця проживання досить складна.

    Зняття з реєстрації місця проживання проводиться:

    1. за заявою особи;
    2. за заявою особи про виїзд на постійне місце проживання;
    3. за заявою іноземця чи особи без громадянства на підставі документу, термін дії якого закінчився;
    4. за заявою власника житла;
    5. за заявою служби у справах дітей при усиновленні.

    Шляхи врегулювання цього питання існують два: позасудовий та судовий.

    Перший етап зняття особи з місця реєстрації це напевно найлегший та найшвидший шлях – за добровільною згодою особи, яка не заперечує на зняття її з реєстрації місця проживання у вашому житловому приміщенні. У цьому випадку особа повинна подати заяву до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради та або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення.

    Якщо особа відмовляється від зняття з місця реєстрації, в такому випадку власник житла (господар) може самостійно зняти з місця реєстрації, у разі якщо має відповідні документи особи, це паспорт, ідентифікаційний код.

    Слід зауважити, що особа, яку без її згоди було знято з реєстрації місця проживання, може звернутись до суду. Тому, позасудовий порядок зняття з реєстрації місця проживання не забезпечує стовідсоткову гарантію.

    Також, якщо подати заяву про зняття із зареєстрованого місця проживання особа може ще в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (портал Дія). Але у зв’язку з воєнною ситуацією в Україні на даний час він тимчасово не працює.

    Щодо іншого шляху вирішення питання зняття особи з місця реєстрації – судового.

    Перш за все можна сказати, що правила зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Тому перед тим як звернутись до суду власнику житла потрібно зібрати пакет документів це:

    1. Позовна заява;
    2. Копію паспорта;
    3. Копія ідентифікаційного коду;
    4. Документ, що засвідчує право власності на житло;
    5. Копія технічного паспорту на житло;
    6. Сплатити судовий збір.

    На підставі судового рішення, яке набрало законної сили, власник житла звертається до центру з надання адміністративних послуг або до органу, який займається цим питанням по місцю прописки.

    Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод вже примусово на основі рішення суду.

     

    01.10.2022

    Як діяти, куди звертатися, коли вас затопили сусіди?

    Якщо ваше помешкання затопили сусіди, добровільно відшкодовувати матеріальні збитки вони не хочуть, то що робити в такому випадку? 

    Дане питання регулюється Цивільним кодексом України, Цивільно- процесуальним кодексом України, Житловим кодексом, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

    Якщо сусіди не бажають добровільно відшкодувати матеріальну шкоду у зв’язку із затопленням квартири, то потрібно звертатися до суду. За загальним правилом, позов до фізичної особи пред’являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

    Крім того, позов про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, може пред’являтися за місцем заподіяння шкоди. Для прикладу, якщо заподіяння шкоди сталось у Тернополі і сусіди проживають також у Тернополі, тому звертатись потрібно із позовом «Про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири» у Тернопільський міськрайонний суд.

    Разом з тим, щоб можна було відшкодувати матеріальну шкоду у судовому порядку, яка завдана внаслідок залиття квартири, необхідно зафіксувати факт залиття помешкання. Для цього потрібно звернутися до балансоутримувача (ЖЕК або ОСББ) для того, щоб відповідна комісія склала акт про залиття квартири, у якому має бути зазначено характер затоплення, його причини, завдана шкода, перелік пошкоджених речей, обсяги необхідного ремонту. Звернення-заявку варто подати письмово і зберігати другий примірник у себе. Рекомендуємо зафіксувати пошкодження, завдані внаслідок залиття квартири на фото чи відео.

    Також, у суді потрібно підтвердити фактичний розмір понесених збитків. Для цього слід звернутись до відповідної експертної установи або експерта з проханням провести будівельно-технічне експертне дослідження, за результатами якого можна визначити причини та розмір шкоди, котра завдана залиттям квартири. Експерт надасть кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири або звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно проводити, а також висновок про оцінку майна, що в подальшому можна долучити до справи.

    Водночас пропонуємо скористатися процедурою медіації. Медіація – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

    Якщо сторони конфлікту погоджуються на медіацію і добровільно доходять згоди під час медіації щодо суми, порядку відшкодування завданої шкоди при залитті квартири, можна заключити медіаційну угоду (договір) про відшкодування збитків. Угода може укладатися в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

    Отже, якщо сусіди добровільно не бажають відшкодувати завданих збитків, потрібно звертатися до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири.

     

    30.09.2022

    Спадковий договір, заповіт чи договір дарування. У чому відмінність?

    Основною спільною ознакою для вище вказаних правочинів є те, що особа, яка бажає їх укласти, повинна бути дієздатною на момент їх укладання.

    Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи з повною цивільною дієздатністю на випадок своєї смерті. Заповіт буває 3 видів: заповіт з умовою, секретний та заповіт подружжя.

    Договір дарування – це двосторонній правочин, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

    Спадковий договір – це коли одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

    Чи можна укласти заповіт через представника?

    Ні, не можна. Таке право на заповіт реалізовується особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про нотаріат», ст. 1251 ЦКУ, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. За кордоном посвідчення заповіту здійснюють відповідні консульські або дипломатичні установи (ст. 38 ЗУ «Про нотаріат»). В інтересах громадян, яким обставини не завжди дозволяють звернутися до нотаріальної контори, закон покладає на певних посадових осіб обов’язки по посвідченню заповіту, який у цих випадках прирівнюється до нотаріального (ст. 40 ЗУ «Про нотаріат», ст. 1252 ЦКУ) та посвідчуються при свідках. Дані особи зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

    А чи можна укласти договори спадкування та дарування через представника?

    Так, ці договори від імені відчужувача/дарувальника може укласти його представник. Звертаємо увагу, що доручення на укладення договорів спадкування/дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного/набувача, є нікчемним.

    Форми  укладання договорів спадкування, дарування та заповіту?

    Договір спадкування укладається:

    • у письмовій формі і підлягає нотаріальному засвідченню;
    • на майно, визначене в спадковому договорі, нотаріус, що засвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Це майно не можна заповісти, продати або відчужувати в інший спосіб.

    Договір дарування залежно від предмету договору може бути укладений:

    • усно, наприклад, при даруванні предметів особистого користування та побутового призначення;
    • у письмовій формі, наприклад, при даруванні валютних цінностей між фізичними особами на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,
    • у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, коли предметом договору є нерухомі речі.

    Заповіт складається:

    • у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
    • заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (ч. 4 ст. 207 ЦКУ). Особа, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача.

    Якщо заповідач неписьменний або сліпий, нотаріус прочитує йому текст заповіту, про що на заповіті робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує заповіт. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

    В умовах воєнного стану постановою КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164 далі – Постанова) були внесені зміни до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами. Нотаріус може посвідчити заповіт, внести до нього зміни або скасувати його, навіть якщо він не має доступу до Спадкового реєстру. У такому разі відомості в Спадковий реєстр вносяться протягом 5 робочих днів після відновлення доступу до реєстру.

    На період дії воєнного стану заповіти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, які залучені до забезпечення безпеки та оборони нашої держави проти збройної агресії РФ (повний перелік осіб зазначений в п. 4 Постанови), можуть посвідчуватись командиром (начальником) цих формувань або органів, або уповноваженою ним особою.

    Такі заповіти через Генеральний Штаб ЗС, Міноборони, правоохоронний (спеціальний) або інший орган надсилаються до Мін’юсту чи його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Спадковому реєстрі.

    Командири (начальники) при посвідченні заповітів керуються Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, який затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 року № 419.

    Так само, як і в мирний час, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні, має право посвідчити головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар, а також начальник госпіталю (стаття 40 Закону України «Про нотаріат»).

    Основні відмінності укладення вищезгаданих правочинів наступні.

    • Заповіт укладається у письмовій формі, підписується особисто заповідачем. Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов’язків стосовно спадкоємців і не створює будь-яких прав для останніх, заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити.
    • Договір спадкування може бути укладений через представника відчужувача. Набувач за спадковим договором може бути зобов’язаний вчинити певну дію як майнового, так і немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Майно, визначене в спадковому договорі, не можна заповісти, продати або відчужувати в інший спосіб так як нотаріус, що засвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Подати позов про розірвання спадкового договору у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) набувачем своїх зобов’язань може тільки сам відчужувач.
    • Договір дарування також може бути укладений через представника дарувальника. Залежно від предмету договору може бути укладений як письмово так і усно. Належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру. Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна, окрім випадків, коли дарувальник зобов’язується передати обдаровуваному майно у майбутньому. Момент набуття права власності за договором визначений стаття 334 ЦК України, залежно від предмету договору. Тобто право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню.

     

    29.09.2022

    Чи можлива приватизація земельної ділянки в умовах воєнного стану?

     Багато українців, які покинули тимчасово окуповані території і оселилися у безпечних регіонах України, влаштовуючи своє життя, цікавляться можливістю отримати безоплатно земельну ділянку у приватну власність. Чи можливо це зробити у період воєнного стану та чи мають внутрішньо переміщені особи першочергове право на отримання земельної ділянки?

    Перш за все, варто зазначити, що українці, які мають статус внутрішньо переміщеної особи, можуть отримати безоплатно земельну ділянку у загальному порядку, як і інші громадяни.

    Проте, відповідно до Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації.

    На сьогоднішній день зберігається можливість обрати вільну ділянку для подальшого оформлення права власності. Якщо до 24 лютого 2022 року вільну ділянку землі можна було знайти на Публічній кадастровій карті, то зараз необхідно подати запит про надання публічної інформації до відповідних органів, зокрема органів державної влади, місцевого самоврядування чи державного агентства земельних ресурсів України.

    Після закінчення дії воєнного стану і відміни заборони, для отримання земельної ділянки у власність потрібно діяти за наступним алгоритмом:

    • Знайти вільну земельну ділянку на Публічній кадастровій карті.
    • Подати до відповідного органу клопотання (заяву) про передачу у власність земельної ділянки, в якому вказати цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
    • Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. У разі отримання відмови, варто звернутись із запитом про надання публічної інформації щодо цієї конкретної земельної ділянки, яка, можливо, вже перебуває на стадії реєстрації іншою особою. В такому разі варто розпочати таку ж процедуру щодо іншої земельної ділянки, яка на публічній кадастровій карті вільна.
    • Після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно звернутися до землевпорядників для виготовлення цього проекту.
    • Протягом двох тижнів з дня отримання відповідним органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
    • Заключний етап – реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

    Довідково. Статтею 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: не більше 2,0 га (для ведення особистого селянського господарства), не більше 0,12 га (для ведення садівництва), у селах не більше 0,25 ге, в селищах не більше 0,15 га, в містах не більше 0,10 га (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не більше 0,10 га (для індивідуального дачного будівництва), не більше 0,01 га (для будівництва індивідуальних гаражів).

     

    27.09.2022

    Чи потрібно платити за звернення до суду?

    За подання заяв, скарг до суду на всій території України сплачується певний платіж. Дане питання регулюється Законом України «Про судовий збір».

    Розмір судового збору залежить від прожиткового мінімуму. Щороку, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлюється розмір прожиткового мінімуму. У 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2481 гривня. Отже, від цієї суми будуть обраховані ставки судового збору у цьому календарному році. Розмір судового збору може розраховуватись у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

    Так, за подання до суду:

    • позовної заяви майнового характеру – це все, що стосується майна, будинків, земельних ділянок тощо, становить 1 відсоток ціни позову (тобто вартості майна), але не менше 992,40 грн. та не більше 12 405 грн.
    • позовної заяви немайнового характеру, наприклад: розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав, захист честі і гідності тощо, становить 992,40 грн.
    • за подання апеляційні скарги – 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 37 215 грн.
    • за подання касаційної скарги – сплачуються судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 49 620 грн.
    • за видачу судом документів – судовий збір може бути різним, залежно від того, який саме документ потрібен (особі може бути потрібно за повторну видачу копії судового рішення, за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання тощо).

    Проте, згідно законодавства, є окремі категорії громадян та справ, коли особи звільняються від сплати судового збору. Наприклад, не сплачують судовий збір:

    • позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
    • позивачі – у справах про стягнення аліментів;
    • позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
    • особи з інвалідністю I та II груп;
    • виборці – у справах про уточнення списку виборців;
    • учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
    • заявники – у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

    Даний перелік не є вичерпним.

    Крім того, Закон України «Про судовий збір» передбачає, що суд також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони. Для цього необхідно подати до суду відповідне клопотання і долучити докази, що підтверджують неможливість сплатити судовий збір.

     

    24.09.2022 

    Як підтвердити трудовий стаж, якщо трудова книжка залишилася на тимчасово окупованій території

    Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. Водночас для призначення пенсії періоди роботи з 2000 року враховуються за даними персоніфікованого обліку. Ця інформація зберігається в Пенсійному фонді України і її в будь-який момент можна безкоштовно отримати в електронному вигляді:

    – через портал Пенсійного фонду України – https://portal.pfu.gov.ua;

    – за допомогою мобільного застосунку «Пенсійний фонд» – https://cutt.ly/dZD5ELG

    Для цього необхідно:

    • авторизуватися в обраному е-сервісі за допомогою електронного підпису або BankID;
    • перейти до меню «Комунікації з ПФУ» та обрати «Запит на отримання електронних документів»;
    • з-поміж типів звернення вибрати «Витяг з ЕТК», заповнити інші додаткові поля, підписати та направити.

    Ознайомитися з інформацією про періоди роботи та завантажити її на свій цифровий пристрій можна буде вже за декілька хвилин у розділі «Мої звернення».

    У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

    Відповідно до п. 26 Порядку №637, у судовому порядку може встановлюватися лише факт належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім’я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Отже, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється лише органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії.

    Таким чином, у разі відсутності в особи трудової книжки для встановлення факту наявності трудового стажу їй спочатку треба звернутись до органу Пенсійного фонду України за місцем перебування з іншими документами, які можуть підтверджувати цей факт. Наприклад, це можуть бути довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їхнє виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи. Цей перелік документів не є вичерпним і може бути значно ширший залежно від виду роботи та специфіки.

    У разі, якщо, крім трудової книжки, в особи відсутні й всі зазначені документи, факт наявності трудового стажу встановлюється на підставі показань двох і більше свідків, які знали заявника по спільній роботі в одній установі, підприємстві або організації. Проте ця процедура застосовується тільки у разі, якщо документи про наявний страховий стаж були знищені, або якщо їх неможливо отримати у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями.

    Що стосується звернення до суду, то в судовому порядку може бути оскаржена лише відмова відповідного органу Пенсійного фонду України від встановлення факту наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки.

     

    18.09.2022 

    Яка відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації

    В Україні Конституцією кожному  гарантовано право на свободу думки і слова. Згідно чого, кожен має право збирати, зберігати і поширювати інформацію, а також вільно виражати свої погляди та переконання. Проте, основною умовою цьому є те, що інформація повинна поширюватись із дотриманням законодавства про її достовірність та не заплямовувати честь, гіднсть та ділову репутацію інших осіб.

    Інформація, яка поширена з порушенням даної вимоги визнається недостовірною. Так,  Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова) вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

    Відповідальною особою за поширення недостовірної інформації є першочергово її автор. У разі, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, належним відповідачем є власник медіа, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

    Щодо відповідальності, то особа, стосовно якої було поширено неправдиву інформацію вправі перш за все вимагати захистити честь, гідність та ділову репутацію у судовому порядку. Також, ця особа має право вимагати відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

    До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

    Законодавством України передбачено порядок спростування недостовірної інформації та право особи на відповідь. Основною відмінністю спростування недостовірної  інформації від права на відповідь є те, що спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь надає особа, щодо якої поширено інформацію.

     

    14.09.2022 

    Порядок оформлення спадщини в умовах воєнного стану

    Спадкування – це перехід прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною. Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Спадкоємцями можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права.

    Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, що є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою. За загальним правилом для прийняття спадщини чи відмови від неї встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

    У зв’язку з введенням в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) призупинено перебіг строку прийняття спадщини на час його дії. Якщо спадщина відкрилась до початку запровадження воєнного стану і строк для прийняття спадщини не закінчився на момент запровадження воєнного стану, то строк для прийняття спадщини зупиняється і буде продовжений після припинення воєнного стану.

    Тому, якщо спадщина відкрилася до 24 лютого 2022 року і шестимісячний строк не сплив у цей день, спадкоємець може звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом періоду, на який в державі введено воєнний стан, а також після його відміни, протягом строку, що залишався станом на 24 лютого 2022 року із встановлених законом шести місяців.

    Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 “Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату” (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, відповідно до яких:

    • в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;
    • в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
    • забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі”.

    Якщо спадщина відкрилася в місці, до якого складно або неможливо дістатися, для прийняття спадщини спадкоємець може звернутися до нотаріуса за місцем свого проживання чи перебування.

     

    12.09.2022 

    Прaвa тa сoціaльні гaрaнтії членів сім’ї військoвoслужбoвця

    Дo членів сім’ї військoвoслужбoвця нaлежaть йoгo (її) дружинa (чoлoвік), їхні діти і бaтьки. Діти є членaми сім’ї незaлежнo від тoгo, чи є це діти будь-кoгo з пoдружжя, спільні aбo усинoвлені, нaрoджені в шлюбі aбo пoзaшлюбні.

    Членaми сім’ї військoвoслужбoвця мoже бути визнaнo й інших oсіб зa умoв пoстійнoгo прoживaння рaзoм із суб’єктoм прaвa нa пільги і ведення з ним спільнoгo гoспoдaрствa.

    Вимoгa ведення спільнoгo гoспoдaрствa із суб’єктoм прaвa нa пільги з oплaти зa кoристувaння житлoм і кoмунaльними пoслугaми зaстoсoвується не зaвжди, лише в передбaчених зaкoнoм випaдкaх.

    Сoціaльні гaрaнтії прaв членів сімей військoвoслужбoвців

    Відповідно до статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон) члени сімей військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби тa військoвoї служби зa призoвoм oсіб oфіцерськoгo склaду мaють перевaжне прaвo при прийнятті нa рoбoту і нa зaлишення нa рoбoті при скoрoченні чисельнoсті aбo штaту прaцівників, a тaкoж нa першoчергoве нaпрaвлення для прoфесійнoї підгoтoвки, підвищення квaліфікaції і перепідгoтoвки з відривoм від вирoбництвa тa нa виплaту нa періoд нaвчaння середньoї зaрoбітнoї плaти.

    Дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців, крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби, виплaчується зa місцем рoбoти грoшoвa дoпoмoгa в рoзмірі середньoмісячнoї зaрoбітнoї плaти при рoзірвaнні ними трудoвoгo дoгoвoру у зв’язку з переведенням чoлoвікa (дружини) нa службу в іншу місцевість.

    При тимчaсoвій втрaті прaцездaтнoсті листки непрaцездaтнoсті oплaчуються дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців у рoзмірі 100 відсoтків середньoмісячнoї зaрoбітнoї плaти незaлежнo від стрaхoвoгo стaжу.

    Дружинaм (чoлoвікaм) військoвoслужбoвців, крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби, дo зaгaльнoгo стaжу рoбoти, неoбхіднoгo для признaчення пенсії зa вікoм, зaрaхoвується періoд прoживaння рaзoм з чoлoвікoм (дружинoю) в місцевoстях, де не булo мoжливoсті прaцевлaштувaння зa спеціaльністю, aле не більше 10 рoків.

    Oбoв’язки місцевих рaд щoдo сoціaльних гaрaнтій членів сімей військoвoслужбoвців:

    • прaцевлaштування у першoчергoвoму пoрядку дружин військoвoслужбoвців стрoкoвoї служби у рaзі їх звільнення при скoрoченні чисельнoсті aбo штaту прaцівників, при ліквідaції, реoргaнізaції aбo перепрoфілювaнні підприємствa, устaнoви, oргaнізaції;
    • нaдaння пoзaчергoвo місця дітям військoвoслужбoвців тa дітям військoвoслужбoвців, які зaгинули чи пoмерли aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження служби, у дитячих зaклaдaх зa місцем прoживaння;
    • зaбезпечення відселення із зaкритих тa віддaлених від нaселених пунктів військoвих гaрнізoнів військoвoслужбoвців, звільнених в зaпaс aбo у відстaвку.

    Прaвo нa житлo

    Держaвa зaбезпечує військoвoслужбoвців жилими приміщеннями aбo зa їх бaжaнням грoшoвoю кoмпенсaцією зa нaлежне їм для oтримaння жиле приміщення нa підстaвaх, у межaх житлoвих нoрм і відпoвіднo дo вимoг, встaнoвлених Житлoвим кoдексoм Укрaїни, іншими зaкoнaми, Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 728, тощо.

    Військoвoслужбoвцям, які мaють вислугу нa військoвій службі 20 рoків і більше, тa членaм їх сімей нaдaються жилі приміщення для пoстійнoгo прoживaння aбo зa їх бaжaнням грoшoвa кoмпенсaція зa нaлежне їм для oтримaння жиле приміщення, oднoрaзoвo, прoтягoм усьoгo чaсу прoхoдження військoвoї служби зa умoви, щo ними не булo викoристaнo прaвo нa безoплaтну привaтизaцію житлa.

    У пoзaчергoвoму пoрядку в рaзі пoтреби пoліпшення житлoвих умoв нaдaються жилі приміщення сім’ям військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби, зa місцем їх перебувaння нa oбліку грoмaдян, які пoтребують пoліпшення житлoвих умoв.

    Oргaни місцевoгo сaмoврядувaння зoбoв’язaні нaдaвaти земельні ділянки тa в межaх визнaчених зaкoнoм пoвнoвaжень дoпoмoгу в будівництві військoвoслужбoвцям, бaтькaм тa членaм сімей військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби, a тaкoж звільненим з військoвoї служби oсoбaм, які стaли oсoбaми з інвaлідністю під чaс прoхoдження військoвoї служби, якщo вoни виявили бaжaння пoбудувaти привaтні жилі будинки.

    Прaвo нa oхoрoну здoрoв’я тa медичну дoпoмoгу

    Члени сімей військoвoслужбoвців (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби тa курсaнтів (слухaчів) вищих військoвих нaвчaльних зaклaдів, a тaкoж вищих нaвчaльних зaклaдів, які мaють військoві нaвчaльні підрoзділи) зa відсутнoсті зa місцем їх прoживaння держaвних aбo кoмунaльних зaклaдів oхoрoни здoрoв’я oтримують медичну дoпoмoгу у військoвo-медичних зaклaдaх oхoрoни здoрoв’я.

    Військoвoслужбoвці (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби) тa члени їх сімей мaють прaвo не більше oднoгo рaзу нa рік нa сaнaтoрнo-курoртне лікувaння тa відпoчинoк у сaнaтoріях, будинкaх відпoчинку, пaнсіoнaтaх і нa туристських бaзaх Міністерствa oбoрoни Укрaїни, інших утвoрених відпoвіднo дo зaкoнів Укрaїни військoвих фoрмувaнь тa прaвooхoрoнних oргaнів з пільгoвoю oплaтoю вaртoсті путівoк у визначених рoзмірaх тa відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кaбінету Міністрів Укрaїни від 27 квітня 2011 року № 446. Тaким же прaвoм кoристуються члени сімей військoвoслужбoвців, які зaгинули (пoмерли) aбo прoпaли безвісти під чaс прoхoдження військoвoї служби.

    Прaвo нa oсвіту

    Дітям військoвoслужбoвців зa місцем прoживaння їх сімей у першoчергoвoму пoрядку нaдaються місця у зaгaльнooсвітніх тa дoшкільних нaвчaльних зaклaдaх і дитячих oздoрoвчих тaбoрaх незaлежнo від фoрм влaснoсті.

    Oсoбa, у якoї oдин з бaтьків (усинoвлювaчів) був військoвoслужбoвцем, який зaгинув чи визнaний судoм безвіснo відсутнім при викoнaнні ним oбoв’язків військoвoї служби, прoтягoм трьoх рoків після здoбуття відпoвіднoї зaгaльнoї середньoї oсвіти зaрaхoвується пoзa кoнкурсoм зa oсoбистим вибoрoм спеціaльнoсті дo держaвних і кoмунaльних вищих тa прoфесійнo-технічних нaвчaльних зaклaдів Укрaїни для нaвчaння зa рaхунoк кoштів держaвнoгo і місцевих бюджетів.

    Прaвo нa безoплaтний прoїзд

    Члени сімей військoвoслужбoвців (крім військoвoслужбoвців стрoкoвoї військoвoї служби) мaють прaвo нa безoплaтний прoїзд зaлізничним, пoвітряним, вoдним тa aвтoмoбільним (зa виняткoм тaксі) трaнспoртoм:

    1) від місця прoживaння дo місця прoхoдження військoвoї служби військoвoслужбoвця у зв’язку з йoгo переведенням;

    2) дo місця прoведення відпустки військoвoслужбoвцем в межaх Укрaїни;

    3) при звільненні військoвoслужбoвця з військoвoї служби, a тaкoж у рaзі зaгибелі (смерті) військoвoслужбoвця – дo oбрaнoгo місця прoживaння в межaх Укрaїни.

    Пільги щодо безоплатного проїзду обраним видом транспорту у відпустку в межах України нaдaються зa умoви, якщo рoзмір середньoмісячнoгo сукупнoгo дoхoду сім’ї в рoзрaхунку нa oдну oсoбу зa пoпередні шість місяців не перевищує величини дoхoду, який дaє прaвo нa пoдaткoву сoціaльну пільгу (у 2022 рoці ‒ 3470,00 грн.).

    Грoшoве зaбезпечення членів сімей військoвoслужбoвців

    Членaм сімей військoвoслужбoвців, які прoхoдять військoву службу в oсoбливий періoд, гaрaнтується виплaтa грoшoвoгo зaбезпечення цих військoвoслужбoвців у рaзі немoжливoсті ними йoгo oтримaння під чaс учaсті у бoйoвих діях тa oперaціях. У тaкoму рaзі виплaтa грoшoвoгo зaбезпечення здійснюється членaм сімей військoвoслужбoвців (пункт 61 стaтті 18 Зaкoну).

    Кaбінетoм Міністрів Укрaїни, місцевими рaдaми, підприємствaми, устaнoвaми, oргaнізaціями мoжуть встaнoвлювaтися й інші пільги тa гaрaнтії сoціaльнoгo зaхисту сімей військoвoслужбoвців.

    Також, відпoвіднo дo статті 16 Зaкoну у рaзі зaгибелі (смерті) військoвoслужбoвця члени йoгo сім’ї мaють прaвo нa oднoрaзoву грoшoву дoпoмoгу. Зaкoнoм визнaчений перелік oсіб, які мaють прaвo нa тaку дoпoмoгу, підстaви для її признaчення тa рoзміри зaлежнo від oбстaвин.

    Пoстaнoвoю Кaбінету Міністрів Укрaїни від 28 лютого 2022 рoку № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» встaнoвленo, щo сім’ям зaгиблих oсіб виплaчується oднoрaзoвa грoшoвa дoпoмoгa в рoзмірі 15 мільйoнів гривень, якa рoзділяється рівними чaстинaми нa всіх oтримувaчів – членів сім’ї військoвoслужбoвця тa йoгo утримaнців.

    У рaзі зaгибелі військoвoслужбoвця днем виникнення прaвa нa oднoрaзoву грoшoву дoпoмoгу є дaтa смерті, щo зaзнaченa у свідoцтві прo смерть.

    Вaжливo! Якщo oсoбa oднoчaснo мaє прaвo нa oтримaння oднoрaзoвoї грoшoвoї дoпoмoги зa вказаною пoстaнoвoю Уряду тa oднoрaзoвoї грoшoвoї дoпoмoги aбo кoмпенсaційнoї виплaти, встaнoвлених іншими нoрмaтивними aктaми, тo здійснюється лише oднa виплaтa зa вибoрoм.

     

    06.09.2022 

    Порядок виїзду чоловіків за кордон під час воєнного стану

    У громадян, що звикли вільно пересуватися територією країни та виїздити за кордон, виникла ціла купа питань щодо впровадженого законодавчого обмеження покидати територію країни. Особливо це зачепило чоловіків, оскільки саме їх обмежили у вільному пересуванні світом.

    Нормативні документи регулюють питання виїзду чоловіків за кордон?

    «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57

    Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»

    Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію»

    Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»

    Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .

    Окремо варто нагадати, що структура, що колись мала назву «військкомат» тепер називається територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Усі питання, що стосуються військового обліку та отримання інших підтвердних документів слід вирішувати саме тут.

    Рішення про те, чи дозволять перетнути кордон, приймається в пункті пропуску прикордонниками, які мають вивчити всі документи особи та з’ясувати усі обставини.

    Заборона покидати територію України не є тотальною та існують категорії чоловіків, що можуть виїздити за кордон. Чоловіки віком до 18 років та після 60 років жодних обмежень виїзду за межі країни не мають, це стосується і чоловіків, що належним чином оформили інвалідність та мають документи, що це підтверджують. Дозволено виїзд чоловіковіщо знятий з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку.

     

    Чи можуть виїхати з країни чоловіки зняті з військового обліку?

    Якщо чоловік має відмітку від ТЦК та СП «знятий з військового обліку» вона не є підставою для безперешкодного перетину кордону, оскільки така відмітка не підтверджує інвалідності чи непридатність до військової служби у воєнний час за станом здоров’я,  тому потрібно звернутися до ТЦК та СП для приведення документів у відповідність сьогоднішнім вимогам.

    Якщо чоловік тимчасово непридатний до військової служби?

    Дозволено виїзд за межі України за умови наявності документів, що підтверджують його таке право. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  в ст..23 визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або, відповідно до висновку військово-лікарської комісії, тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

     

    Чи може чоловік, який обмежено придатний до військової служби, перетнути кордон?

    Чоловіки віком від 18 до 60 років, які мають запис «непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час» не можуть виїздити за межі Україниоскільки такої категорії осіб, не передбачено частиною першою статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в якій визначено хто не підлягає призову на військову службу.

    Якщо чоловік відбув покарання, звільнився з місць позбавлення волі та знятий у зв’язку із цим з військового обліку?

    Виїзд не дозволено, оскільки для нього існують тимчасові обмеження щодо виїзду з країни, тому, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає окремої категорії осіб, що зняті з військового обліку у зв’язку із відбуванням покарання за злочин. Таким чоловікам необхідно звернутися до  ТЦК та СП в звичайному порядку для визначення придатності чи непридатності до військової служби.

    Якщо  чоловік, є батьком трьох і більше дітей, в тому числі і від різних шлюбів чи може він виїхати?

    Ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. В цій ситуації до уваги беруть не батьківство, а утримання трьох та більше неповнолітніх дітей. Отже, кордон перетнути можна надавши документи, що підтверджують факт такого утримання. Наприклад, це можуть бути:

    -свідоцтва про народження дітей (трьох і більше);

    -свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір’ю дітей (трьох і більше) та свідоцтва про народження цих дітей;

    -рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком;

    -рішення суду про розірвання шлюбу та рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком;

    -посвідчення батька багатодітної сім’ї.

    Чи може виїхати чоловік, який не проживає однією сім’єю з дітьми?

    Може, потрібно надати докази утримання дітей (рішення суду про призначення аліментів на утримання дітей та довідка з виконавчої служби про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, тощо). Також прикордонники вказують, що батько трьох і більше дітей, може перетнути кордон без дітей за наявності свідоцтва про народження цих дітей або надати нотаріально завірені копії свідоцтв.

    Як виїхати чоловікові, який є особою з інвалідністю І, ІІ, ІІІ групи ?

    Особи з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності, мають право виїздити з України без обмеження кількості перетинань кордону, за наявності одного з документів, що підтверджують  інвалідність:

    -довідки до акта огляду медико-соціальною  експертною комісією (форма № 157-1/о);

    -посвідчення,  яке підтверджує  відповідний  статус;

    -пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності;

    -довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

    Які особливості виїзду чоловіка, що супроводжує дітей, дружину, батьків?

    Такі чоловіки можуть супроводжувати дружину, батьків, як своїх так і дружини у випадку, якщо вони мають інвалідність І чи ІІ групи та дітей\дитину, які мають інвалідність, а також дітей\дитину, які не мають інвалідності, алетяжкохворих  на  перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий  церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною  комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ.

    В таких випадках для перетину кордону необхідні такі документи:

    – довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний  параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту;

    – або документа, виданого лікарсько-консультативною комісією  закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ;

    – документів, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про народження, тощо);

    – або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (якщо супроводжує опікун, піклувальник, прийомні батьки, батьки-вихователі).

    Виїзд чоловіків для догляду за хворими батьками, дружиною, дітьми відбувається відповідно до  «Правил перетинання державного кордону громадянами України»   та тільки у супроводі хворого. 

    Чи можуть виїхати за кордон чоловіки-військовослужбовці, які потребують лікування внаслідок поранень на війні та особи із складу сил оборони та сил безпеки, що постраждали у зв’язку з військовою агресією рф проти України?

    Так, можуть, для цього необхідно мати наступні документи:

    1. паспорт громадянина України для виїзду за кордон або паспорт громадянина України;
    2. висновок про необхідність направлення особи на лікування за кордон;
    3. лист МОЗ про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть  прийняти на лікування за кордоном.

    Як щодо чоловіків, які постійно проживають за кордоном, чи можуть вони виїхати?

    Так, можуть виїжджати за наявності відповідних відміток в паспортному документі, згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду гр. України». Така відмітка проставляється міграційною службою або дипломатичною установою України в паспортному документі, вказується  назва країни і дата.

    Схожа процедура передбачена для чоловіків, громадян України, віком від 18 до 60 років, що мають право тимчасового проживання у країні ЄС чи прийняті на тимчасовий консульський облік за кордоном.

    Чи є підставою для виїзду з України наявність в чоловіка робочої візи країни ЄС?

    Візи іноземних країн не підтверджують постійне проживання в цих країнах та не дають  право на  виїзд військовозобов’язаним громадянам України.

    А як щодо чоловіків, які мають подвійне громадянство?

    Закон України не допускає подвійне громадянство. Чоловік, котрий має громадянство України та ще одне, іншої країни, вважається громадянином України. Тому, порядок перетину ним кордону має вирішуватися із врахуванням інших підстав.

    Чи можуть виїхати чоловіки-водії, волонтери, народні депутати, тощо?

    Державна прикордонна служба України проводить пропуск водіїв, що перевозять медичні вантажі, гуманітарну допомогу автомобільним транспортом
    для потреб Збройних Сил, інших військових формувань,  та  для населення  України,  через  державний кордон за умови наявності відповідних  рішень  про  виїзд  за  межі  України, при виконанні ними   правил  перетину  державного  кордону  України  та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній
    системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека «Шлях».

    Міністерство інфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Державної прикордонної служби рішення про виїзд за межі України цих осіб. Для отримання такого рішення достатньо листа від одного з військових, правоохоронних органів, військових адміністрацій, медичних закладів, відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

    Чоловіки, що є народними депутатами, службовцями інших державних органів перетинають кордон України за дипломатичним або службовим паспортом та за наявності належно засвідчених копій документів, що посвідчують факт виїзду особи за кордон у службове відрядження.

     

    02.09.2022

     Захист прав споживачів: заміна або повернення товару неналежної якості

    Всі ми щодня купуємо товари або оплачуємо послуги, а отже, є споживачами.  Трапляються випадки, коли ми купуємо товар неналежної якості. Якими повинні бути наші дії, якщо таке трапилось?

    Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності відповідно до статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів».

    Нормативно-законодавчий акт, що регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, а також встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав є Закон України «Про захист прав споживачів»  від 12.05.1991 № 1023-XII (з відповідними змінами).

    Товари,  роботи чи послуги бувають належної  або неналежної якості тобто, коли існує невідповідність інформації про продукцію, наданої виробником (виконавцем, продавцем) чи вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї.

    Окрім того, товар може мати істотний недолік, який унеможливлює його використання відповідно до цільового призначення даного товару і виник з вини виробника (продавця, виконавця) та в подальшому використанні, після його усунення, проявляється знову з причин, що не залежать від споживача.

    Істотний недолік має бути підтверджений документом. Це може  бути висновок експертизи чи сервісного центру. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

    Відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів продавець має направити товар на експертизу у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача, за умови, якщо гарантійний термін на товар не вичерпався, за рахунок продавця, виробника.

    Якщо експертизою буде встановлено, що недолік товару виник внаслідок порушення споживачем встановлених правил використання, зберігання чи транспортування, дій третіх осіб, споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю (підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. У такому випадку вимоги споживача не підлягають задоволенню.

    Згідно статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) повинен надати споживачу  необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору і, на вимогу споживача, зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) та доводиться до відома споживача у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі).

    Якщо продукція, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна або  навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про  неї та можливі наслідки її споживання (використання).

    Товари та послуги мають гарантійний термін. Отже, якщо особа  купує товар, обов’язково варто звернути увагу на документи, які його супроводжують адже, у гарантійному талоні, технічному паспорті визначено термін, у продовж якого продавець, виробник чи виконавець зобов’язаний усунути недоліки, шляхом здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

    На гарантійне обслуговування приймається товар за наявності експлуатаційних документів, пломб виробника або виконавця на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом, та за відсутності пошкоджень товару, відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів.

    Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися, встановлюється строк придатності, який вважається гарантійним строком.

    На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Які права має споживач у разі придбання ним товару  неналежної  якості?

    Якщо споживач протягом встановленого гарантійного строку виявив  недоліки, згідно частини 1 статті 8 Закону України «По захист прав споживачів»,  в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

    Також, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством та на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або ж заміни товару на такий же товар чи аналогічний у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару.

    Відповідно до закону вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа. Такими документами можуть  бути: договори, квитанції, чеки, акти виконаних робіт,  а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічні паспорти чи інші документи, що їх замінюють, з позначкою про дату продажу.

    Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов’язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги споживача, а ці підприємства, в свою чергу, мають прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

    Частина 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює право споживача пред’являти вимоги продавцеві  за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги, за місцем знаходженням споживача в усній або письмовій формі за допомогою листа-претензії або листа вимоги.

    Якщо товар, який треба доставити  продавцю,  виробнику (підприємству, що виконує їх функції) та повернути назад споживачеві  є великогабаритним або має вагу понад п’ять кілограмів то, всі витрати бере на себе продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції).

    Продовольчі товари неналежної якості підлягають заміні, також, в даному випадку, споживач має право на повернення сплачених коштів.

    Споживач має право вимагати заміну товару, який має недоліки, на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості ціна на який змінилася, в такому випадку,  перерахунок вартості товару не провадиться. У разі заміни споживачем товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) перерахунок вартості товару з недоліками, у разі підвищення ціни, провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни – виходячи з вартості на час купівлі.

    Така вимога  про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості – протягом 14 днів або за домовленістю сторін. При відсутності товару вимога споживача про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної заяви.

    Споживач також має право на безоплатне усунення недоліків товару,  які повинні бути усунені протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

    Під час ремонту товару споживач має право вимагати у продавця інший товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації),  незалежно від моделі. Для цього варто звернутись з письмовою вимогою до продавця, який повинен надатий відповідний товар з обмінно-резервного фонду. Перелік товарів обмінного фонду наведено у Додатку N 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»

    За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установленого строку (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

    Якщо під час усунення недоліків замінюється комплектуючий виріб або складова частина товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

    Окрім того, споживач має  право розірвати договір. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а у разі неможливості – за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи  днів. Сума, яку повинен повернути продавець, виробник або виконавець  у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни – виходячи з вартості товару на час купівлі.

    Захист прав споживачів – це гарантований законодавством контроль за якістю й безпечністю продукції та всіх видів робіт з боку держави.

     

    29.07.2022

    Як поаинні зберігатися трудові книжки під час війни та чи потрібно їх роздавати на руки

    Війна диктує роботодавцям особливі вимоги до зберігання документів, зокрема трудових книжок. Цілком зрозумілі побоювання співробітників щодо надійності такого зберігання, враховуючи те, як швидко й жахливо розвивалися події на початку російської агресії. Що з цього приводу говорить законодавство?

    Зазначимо, що жодних особливих умов зберігання трудових книжок працівників правовий режим воєнного стану не визначає. Змін з цього приводу у законодавстві немає: зберігати трудові книжки працівників має підприємство, на якому вони працюють, обов’язково видавати трудову книжку потрібно лише у разі, якщо працівник звільняється (п.3 постанови Кабміну від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»).

    Як допускається діяти в умовах воєнного стану

    Державна служба України з питань праці у своїх роз’ясненнях від 17.06.2021 зазначила, що роботодавець не зобов'язаний видавати працівникам трудові книжки, проте відсутні підстави відмовити працівнику у видачі такої трудової книжки на його вимогу. Таку вимогу бажано оформити у вигляді заяви.

    У разі видачі трудової книжки працівнику на його вимогу, працедавець знімає з себе відповідальність за збереження трудової книжки. Робиться це в інтересах працівника, який може через небезпеку змінити місце проживання, виїхати, влаштуватись за строковим трудовим договором за сумісництвом тощо. І краще, якщо трудова книжка буде у нього на руках.

    Алгоритм видачі трудової книжки працівнику 

    • працівник звертається до роботодавця з заявою, в якій просить видати йому трудову книжку з обґрунтуванням необхідності такої видачі;
    • роботодавець заводить додатковий журнал обліку тимчасово виданих трудових книжок (довільної форми), де працівник розписується в отриманні та поверненні трудової книжки.

    Окрім того, згідно зі ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у разі перебування підприємства в районі активних бойових дій роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

    Отже, видача трудової книжки на руки здійснюється з метою її збереження, адже в умовах війни ніхто нічого гарантувати не може. Роботодавець не може примусово видати трудову книжку на руки проти бажання самого працівника. Проте, в разі знищення трудової книжки через бойові дії працівник отримає чимало клопоту щодо відновлення даних при виході на пенсію, а роботодавець навряд чи понесе відповідальність, адже ми всі зараз живемо в умовах війни, що визнано форс-мажорною обставиною.

     

    24.07.2022

    Як зареєструвати договір оренди земельної ділянки в умовах воєнного стану

    Попри запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, до юристів системи безоплатної правової допомоги звертаються люди, які хотіли б орендувати або віддати в оренду земельну ділянку.  Розповідаємо про особливості реєстрації договору оренди земельної ділянки в сучасних умовах.

    Нещодавно набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (https://bit.ly/3aDQKzH), яким передбачено суттєві зміни щодо порядку оренди землі та реєстрації відповідних договорів під час воєнного стану.

    Згідно із нововведеннями, державна реєстрація укладення договорів оренди земельних ділянок під час воєнного стану покладається на районні військові адміністрації (без потреби внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

    У нинішніх умовах відповідна військова адміністрація вносить відомості до спеціальної Книги реєстрації землеволодінь і землекористувань (в паперовій та електронній формах). Така Книга має бути передана до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом 1 місяця з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях.

    Як здійснити державну реєстрацію договору оренди землі під час воєнного стану?

    Для того, щоб зареєструвати договір оренди земельної ділянки, орендодавець повинен скласти заяву в електронній формі, до якої додати примірник договору, а також засвідчені орендодавцем копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Заява з доданими документами надсилається до військової адміністрації електронною поштою.

    Які строки державної реєстрації договору оренди?

    Державна реєстрація договору оренди або надання вмотивованої відмови у державній реєстрації відбувається протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви. Важливо, що підставою для відмови у державній реєстрації може бути лише невідповідність поданих документів закону.

     

    20.07.2022

    Часто у внутрішньо переміщених осіб постає питання пошуку робочого місця

    Однак нерідко так стається, що тікаючи від війни людина не встигла звільнитися з попереднього місця роботи, не забрала з собою трудову книжку або інші документи, які необхідні для працевлаштування.

    Детальніше про особливості припинення трудового договору розповідає юристка Роздільнянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олена Гараніна.

    Конституція України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

    Нещодавно законодавець спростив процедуру отримання статусу безробітного для внутрішньо переміщених осіб, у яких не розірванні попередні трудові договори та відсутні документи для пошуку робочого місця та працевлаштування.

    Якщо є нерозірваний трудовий договір, його необхідно припинити! На сьогодні існує 2 варіанти припинення:

    ВАРІАНТ: Особисто звернутися до територіального центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.

    Для цього необхідно разом із заявою про надання статусу безробітного подати до центру зайнятості ще одну заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору. В такому випадку датою припинення трудового договору буде день, наступний за днем подання такої заяви. В свою чергу, саме працівники центру зайнятості, а не працівник мають повідомити про це роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), а також органи ДПС та територіальний орган Пенсійного фонду України.

    ВАРІАНТ: Подати заяву для отримання статусу безробітного за допомогою Порталу Дія.

    Звертаємо увагу! Відмова працівників Центру зайнятості прийняти у вас заяву про отримання статусу безробітної через відсутність оригіналу трудової книжки є незаконною. В такому випадку ви можете звернутися до них письмово – відправити документи за допомогою засобів поштового зв’язку (рекомендованим листом з описом вкладення) або зателефонувати на «гарячу лінію» 0 800 50 50 60.

    Також нагадуємо, що внутрішньо переміщені особи мають право отримати безоплатну вторинну правову допомогу – складання процесуальних документів та здійснення представництва інтересів.

    Крім того, знайти відповідь на юридичне запитання можна у правничій вікіпедії WikiLegalAid або зателефонувавши на 0 800 213 103.

     

    16.07.2022

    Участь цивільних осіб у захисті України

    Беручи до уваги прагнення цивільних осіб до активної участі у національному спротиві проти збройної агресії російської федерації проти суверенітету України та прагнучи захистити життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку людини як найвищої соціальної цінності, Верховна Рада України 3 березня 2022 року прийняла Закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” (https://bit.ly/3Ie0H1F).

    Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у період дії воєнного стану можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав.

    У період дії воєнного стану:

    • цивільні особи можуть отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
    • громадяни України можуть застосовувати власну нагородну зброю, спортивну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, гладкоствольні рушниці), мисливську нарізну, гладкоствольну чи комбіновану зброю та бойові припаси до неї.

    Рішення про видачу зброї і боєприпасів до неї приймаються керівниками головних управлінь Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, установ забезпечення Національної поліції України в адміністративно-територіальних одиницях територій, на яких оголошено воєнний стан, або особами, уповноваженими такими керівниками органів.

    Застосування цивільними особами вогнепальної зброї, отриманої відповідно до Закону, здійснюється аналогічно до застосування зброї військовослужбовцями під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України.

    Цивільні особи не несуть відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо така зброя застосована на підставі та в порядку, визначених статтею 1 та статтею 4 Закону.

    Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї, бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

    Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України.

    Детальніша інформація з посиланням на законодавство – у правовій Вікіпедії системи безоплатної правової допомоги WikiLegalAid https://bit.ly/3IeMPG6

     

    12.07.2022

    Простій чи призупинення трудового договору

    В умовах воєнного стану відбуваються швидкі зміни законодавчих норм. Не обійшлося і без змін у трудовому законодавстві. Розповідаємо, що таке простій та чим він відрізняється від призупинення дії трудового договору

    Простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

    Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (частина 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

    У чому різниця:

    Підстави запровадження:

    • простоєм є будь-які обставини, яку зумовили призупинення роботи;

    призупиненням дії трудового договору є відсутність роботи та її виконання працівником під час воєнного стану;

    Тривалість:

    • простій може тривати без обмеження часу доки існують обставини, на підстави яких його запроваджено;

         - призупинення трудового договору можливе лише на період дії  воєнного стану;

    Суб’єкт прийняття рішення:

    • рішення про простій приймає роботодавець;

         - ініціатором призупинення дії трудового договору можуть бути як     роботодавець так і працівник;

    Коло осіб, на яких поширюється дія відповідного рішення:

    • простій може запроваджуватися щодо всього підприємства, або відділу або конкретного працівника;

         - призупинення дії трудового договору носить індивідуальний характер, тобто щодо кожного працівника приймається окремий наказ;

     Оплата:

    • під час простою виплачується не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Водночас час простою з вини працівника не оплачується;

         - при призупиненні дії трудового договору заробітна плата не  виплачується;

    Страховий стаж:

    • у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника;
    • у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак йому не зараховується страховий стаж.

     

    07.07.2022

    Державна допомога сім’ям, що доглядають хворих дітей, яким не встановлено інвалідність

    Збройна агресія росії завдала неймовірних моральних та фізичних страждань маленьким українцям. Україна ще довго буде загоювати рани скалічених дитячих душ та тіл, і найменше, що сьогодні для них може зробити наша держава, – це забезпечити матеріальну підтримку та соціальну допомогу їх родинам.

    Про державну допомогу сім’ям, що доглядають хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, розповідає начальник відділу безоплатної правової допомоги Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олексій Кірносов.

    Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» від 27 грудня 2001 р. № 1751 визначено перелік видів державної допомоги сім`ям з дітьми. Одним із видів такої допомоги є допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність (далі – державна допомога).

    Хто має право отримувати допомогу: один із батьків, усиновлювачів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів (надалі законний представник дитини), який постійно проживає та здійснює догляд за дитиною, хворою на один або декілька видів захворювань, станів встановлених Переліком тяжких захворювань, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161. Таку державну допомогу можуть отримати громадяни України, іноземці або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особи, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених законодавством України.

    Куди звертатися для призначення допомоги: державна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання заявника.

    Документи подаються законним представником дитини особисто до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг. Крім того, такі документи можна надіслати поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або Єдиний державний веб-портал електронних послуг) на адресу органів соціального захисту населення.

    Документи, які необхідно подати для призначення державної допомоги:

    • заява законного представника дитини, що складається за формою, встановленою Мінсоцполітики;
    • копія паспорту (з пред’явленням оригіналу) або іншого документа, що посвідчує особу законного представника дитини;
    • документ, що підтверджує повноваження усиновлювача (копія рішення про усиновлення) опікуна, піклувальника (копія рішення про встановлення опіки), прийомних батьків, батьків-вихователів (копія рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або прийомної сім’ї);
    • копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу);
    • медична довідка про наявність захворювання дитини, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (форма 028/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.2012 № 110).

    Дана державна допомога призначається з дня звернення для її призначення.

    Варто зазначити, що у деяких випадках, коли особа не може самостійно зібрати вищезаначені документи (у зв`язку зі станом здоров`я або з інших поважних причин), за наявності її письмової заяви, збір документів покладається на органи, що призначають допомогу.

    Строк розгляду звернення: 10 днів.

    Письмове повідомлення про призначення чи відмову в призначенні державної допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, надсилається заявникові протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

    У якому розмірі та порядку здійснюються виплати: державна допомога на дітей, яким не встановлено інвалідність, незалежно від одержання інших видів державної допомоги, надається щомісячно в розмірі двох прожиткових мінімумів, встановлених для дітей відповідного віку на кожну хвору дитину та виплачується шість місяців.

    У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги особі, яка доглядає за хворою дитиною, перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

    Довідково: згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум встановлено у таких розмірах: з 1 січня — 2100 грн; з 1 липня — 2201 грн; з 1 грудня — 2272 грн; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 2618 грн; з 1 липня — 2744 грн; з 1 грудня — 2833 грн.

    Виплата державної допомоги на наступний період продовжується на підставі заяви законного представника дитини та довідки про захворювання дитини з дня зупинення виплати. Таку заяву необхідно подати протягом одного місяця з дня зупинення виплати.

    Державна допомога виплачується за вибором законного представника дитини, якому призначено таку допомогу, через виплатні об’єкти АТ «Укрпошта» за місцем проживання або шляхом перерахування коштів на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.

    У разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги, її виплата продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання.

    Зарахування страхового стажу особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною:

    04 серпня 2021 року до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2011 №178 внесено зміни щодо обов’язковості сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, яка одержує надбавку на догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. Так, тепер до числа непрацюючих законних представників, що фактично здійснюють догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, віднесено також працездатних осіб, які перебувають у трудових відносинах і яким надано відпустку без збереження заробітної  плати на умовах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», якщо такі особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Єдиний внесок у розмірі 22 відсотки суми допомоги або компенсації нараховується за осіб, які отримують надбавку за догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період. Трудовим законодавством гарантується особі, що здійснює догляд за хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, відпустка без збереження заробітної плати, але не більше ніж до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а період перебування такої особи у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до страхового стажу працівника з метою підвищення соціального захисту законних представників дитини.

     

     04.07.2022

    Компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб

    З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в україні введено режим воєнного стану.

    Після введення воєнного стану власникам житла, які безкоштовно прихистили внутрішньо переміщених осіб з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 запроваджено гарантовану державну підтримку в розмірі близько 450 грн. на місяць за кожну прийняту особу, незалежно від віку.

    Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 № 333 затверджено Порядок компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану" (далі - Порядок № 333)

    Кому надається компенсація

    Відповідно до Порядку № 333 компенсація надається:

    • фізичним особам — громадянам України віком від 18 років,
    • які є власниками житла або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину,
    • безоплатнорозміщували в цих приміщеннях внутрішньо переміщених осіб, крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України .

    Компенсація надається для покриття понесених власниками жилих приміщень витрат, пов'язаних з таким розміщенням.

    Важливо! Компенсація надається за умови відсутності заборгованості власника жилого приміщення за житлово-комунальні послуги. Факт відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, підтверджує своїм підписом, що проставляється у заяві про отримання компенсації (додаток 1).

    Умови надання компенсації

    Особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, зобов’язані не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня розміщення внутрішньо переміщених осіб подати заяву в довільній формі до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення, у якій зазначається прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) кожної з розміщених осіб.

    Особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, також зобов’язані в день припинення розміщення внутрішньо переміщених осіб або зміни їх кількості подати в довільній формі заяву з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні, із зазначенням можливості у подальшому розміщувати внутрішньо переміщених осіб у цьому житловому приміщенні.

    На підставі зазначених заяв виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації вносять зміни до реєстру житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді.

    Заяви можуть бути подані в паперовій формі або в електронній формі на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією.

    Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації або особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, вносять відомості щодо приміщень приватного житлового фонду, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді, до веб-ресурсу “Прихисток”. На підставі зазначених відомостей виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації формують реєстр житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у відповідній адміністративно-територіальній одиниці та/або громаді.

    Зверніть увагу! Наявність відомостей про житлові приміщення у зазначеному реєстрі не є обов’язковою умовою отримання компенсації особами, що розмістили внутрішньо переміщених осіб.

    Як отримати компенсацію

    Для отримання компенсації власник жилого приміщення не пізніше п'яти днів з дня закінчення звітного місяця подає до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житлового приміщення заяву за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 333 (далі — заява).

    Заява подається в паперовій формі або в електронній формі (на електронну адресу, визначену виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацією, відповідною військовою адміністрацією).

    У разі подання заяви в паперовій формі особа, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, пред’являє:

    • документ, який посвідчує його особу;
    • документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, або документ, що підтверджує повноваження представника власника.

    У разі подання заяви в електронній формі до такої заяви додаються електронні копії (фотокопії):

    • документа, який посвідчує особу, що розмістила внутрішньо переміщених осіб;
    • документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, або документа, що підтверджує повноваження представника власника.

    Заява розглядається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною в м. Києві держадміністрацію, відповідною військовою адміністрацією протягом п’яти робочих днів з дня її отримання. Перебіг п’яти робочих днів розпочинається з дня, що настає за днем отримання такої заяви.

    Важливо! Заяви, які містять інформацію про розміщення чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, формуються в перелік за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 333 .

    Протягом строку розгляду заяви уповноважені особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, районної в м. Києві держадміністрації, відповідної військової адміністрації проводять перевірку наведених у заяві відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення внутрішньо переміщених осіб, зокрема з метою перевірки:

    • факту такого розміщення,
    • його безоплатності,
    • кількості розміщених осіб та умов їх проживання,
    • паперових та електронних документів, що посвідчують особу, а також свідоцтва про народження внутрішньо переміщеної особи,
    • довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,
    • документів, що підтверджують приналежність до вразливих груп населення або їх соціальний статус.

    За результатами перевірки виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації узагальнюють надану у заявах інформацію у переліки згідно з додатками 2 і 3 (далі - переліки), визначають обсяг та джерело компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, та подають переліки до відповідної обласної військової адміністрації, Київської міської військової адміністрації до 12 числа місяця, що настає за звітним.

    Обласні військові адміністрації, Київська міська військова адміністрація протягом п’яти робочих днів після отримання переліків від виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, районних в м. Києві держадміністрацій, відповідних військових адміністрацій надсилають узагальнену інформацію за формою згідно з додатком 4 до Мінрегіону для опрацювання питання виділення фінансування із зазначенням інформації щодо виділення коштів з відповідного бюджету (джерела) та за формою згідно з додатком 5 до відповідної міжнародної організації, благодійної організації та громадського об’єднання для здійснення компенсації за рахунок їх коштів.

    Зверніть увагу! Персональні дані особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, за її згодою, можуть бути передані відповідній міжнародній організації, благодійній організації та громадському об’єднанню для здійснення компенсації за їх рахунок. Обробка персональних даних осіб здійснюється відповідно до законодавства про захист персональних даних.

    Мінрегіон узагальнює інформацію, подану обласними військовими адміністраціями, Київською міською військовою адміністрацією,та готує проект рішення Кабінету Міністрів України про виділення коштів з державного бюджету (зокрема резервного фонду бюджету).

    Підстави для відмови у виплаті компенсації

    У разі, коли за результатами перевірки встановлено факт надання у заяві недостовірної інформації, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районні в м. Києві держадміністрації, відповідні військові адміністрації приймають рішення про відмову у виплаті компенсації.

    Як розраховується сума компенсації

    Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення внутрішньо переміщеної особи (далі - людино-день), з дня її розміщення, але не раніше дати взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відповідним органом або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).

    Кількість людино-днів визначається шляхом додавання кількості внутрішньо переміщених осіб, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.

    Сума компенсації за кожен людино-день визначається на рівні 14,77 гривні.

    Загальна сума компенсації визначається шляхом визначення добутку загальної кількості людино-днів на суму компенсації за кожен людино-день.

    Приклад: якщо 1 людина проживала 30 днів, то компенсація складатиме: 14.77 грн. х 30 днів = 443,10 грн.

    Порядок виплати компенсації особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб

    Компенсація особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, виплачується за рахунок:

    • коштів державного та місцевих бюджетів (зокрема резервного фонду бюджету),
    • коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності,
    • іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги,
    • добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб,
    • благодійних організацій та громадських об’єднань,
    • інших не заборонених законодавством джерел

    у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами до кінця місяця з дня закінчення звітного місяця за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги.

    Важливо! Компенсація особам, що розмістили чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, а також осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, виплачується за рахунок наявних коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об’єднань в рамках домовленостей, узгоджених з Мінрегіоном, відповідно до узагальненої інформації, наведеної у додатку 5.

    У разі відсутності коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об’єднань компенсація особам, що розмістили чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, а також осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, здійснюється за рахунок інших передбачених цим Порядком джерел.

    Виділення та використання коштів для надання компенсації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 р. № 175 “Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану”.

     

    01.07.2022

    Коли роботодавець звільняється від відповідальності  за невиплату заробітної плати

     Нині у багатьох працівників виникають запитання щодо порядку вступу у трудові відносини, розірвання трудового договору та оплати праці, адже з огляду на ведення активних бойових дій на території України велика кількість як самих працівників, так і підприємств, установ та організацій, в яких вони працювали, були змушені переміститися в інші населенні пункти, або взагалі зупинити свою діяльність.

    Тож з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», розповідаємо про найпоширеніші питання, що турбують працівників та роботодавців.

    Зміна істотних умов праці

    Наразі не застосовується норма щодо попередження працівника про зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

    Більше того, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, але тільки за умови, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, та лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

    Виняток! Роботодавець не має права переводити працівника на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії.

     Оплата праці

    Роботодавець не звільняється від обов’язку виплати заробітної плати, проте:

    - звільняється від відповідальності за порушення строків її виплати, але лише за умови, що таке порушення сталось саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. В інших випадках керівник несе повну відповідальність за таке порушення;

    - може зупинити дію окремих положень колективного договору за власним рішенням, що також робить неможливим отримання додаткових виплат, передбачених колективним договором.

    Розірвання трудового договору

    Працівник може розірвати трудовий договір у термін, який зазначить у своїй заяві без двотижневого строку попередження (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

    Окремої уваги заслуговує норма щодо призупинення трудового договору.

    Так, відповідно до положень Закону призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

    Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

    Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

    При зупиненні дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

    Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

    Отже, з урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що у разі тимчасового призупинення дії трудового договору працівник не вважається звільненим та надалі може розраховувати на відповідні компенсації. Водночас такі працівники мають змогу працевлаштуватися на інше місце роботи на умовах сумісництва.

     

    31.05.2022

    Працівники агросектору на час посівної зможуть отримати відстрочку від мобілізації

    У зв’язку з посівною кампанією аграрні підприємства та виробники продовольства можуть подавати до Міністерства аграрної політики та продовольства України списки працівників, яким буде надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Таку можливість надали прийняті зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 194 та № 218 від 7 березня 2022 року «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану». Про те, як оформити бронювання військовозобов’язаних аграріїв та хто має право це зробити, розповідається у цій статті.

      

    Покрокова інструкція бронювання працівника

    Всі необхідні форми за посиланням:https://cutt.ly/MAAZq0Z.

    Після отримання листа-звернення від підприємства, Exсel-таблиці з переліком працівників, Мінагрополітики опрацьовує та узагальнює інформацію, отриману від підприємств, установ, організацій та надсилає до Міноборони пропозиції щодо бронювання військовозобов’язаних, які працюють у галузях агропромислового виробництва.

     Як підтвердити бронь:

     Військовозобов’язаному видається витяг з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України. Цей документ підтверджує відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час.

    За додатковою інформацією можна звернутися до Міністерства аграрної політики за номером телефону 0631815183.

    Коли закінчується бронь?

    Згідно з Постановою № 194 відстрочка від призову підлягає анулюванню в разі:

    • закінчення строку її дії;
    • завершення виконання або скасування завдання підприємству, установі чи організації;
    • ліквідації підприємства, установи чи організації;
    • звільнення військовозобов’язаного з роботи.

    Звертаємо увагу, що не підлягають бронюванню військовозобов’язані, які мають посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

     

     28.05.2022

    Особливості оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час воєнного стану

    Відповідно до роз`яснень Мінагрополітики, у зв’язку з російським вторгненням в Україну через міркування безпеки було тимчасово призупинене функціонування більшості державних електронних реєстрів, в тому числі Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав, що унеможливило набуття у власність та користування земельних ділянок за процедурою, яка передбачена земельним та іншим законодавством України. Тому виникла необхідність запровадження спрощеного порядку доступу до земель для виробництва сільськогосподарської продукції.

    Детальніше про зміни в законодавстві щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану у цій статті.

    Правові механізми спрощеного порядку доступу до земель сільськогосподарського призначення вводить у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі – Закон), який набув чинності 7 квітня 2022 р. на період дії воєнного стану.

    Згідно із Законом договори щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення- оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 р., вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів про таке поновлення і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав (підпункт 1 пункту 27 Розділу Х «Перехідних положень Земельного кодексу України»). Поновлення договорів відбувається автоматично в силу Закону.

    Дане поновлення поширюється на договори щодо земель сільськогосподарського призначення:

    а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

    б) приватної власності.

    Тобто, автоматичність поновлення зазначених договорів означає, що ні їх сторони, ні органи влади не вживають ніяких дій щодо забезпечення їх поновлення.

    Факт їх поновлення підтверджується двома обставинами: закінченням дії таких договорів після дати введення воєнного стану, тобто, після 24 лютого 2022 р., та в силу пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, який введений у Кодекс Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

    Таким чином, на підставі цих двох обставин зазначені договори щодо використання земель, дія яких за такими договорами мала бути припинена після 24 лютого 2022 р., не втрачають свою чинність і продовжують діяти ще протягом одного року.

    Також Законом вводяться спрощені правові механізми, які забезпечують:

    • спрощений порядок передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності органами влади;
    • спрощений порядок передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності їх постійними землекористувачами та емфітевтами;
    • передачу орендарями та суборендарями прав оренди та суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності для ведення сільського господарства;
    • порядок державної реєстрації договорів щодо землі;
    • підписання договорів кваліфікованими електронними підписами.

    Довідково. З роз`ясненнями Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» можна ознайомитись за посиланням :https://minagro.gov.ua/news/zakon-pro-prodovolchu-bezpeku-v-umovah-voyennogo-stanu-rozyasnennya-shchodo-zastosuvannya

     

    25.05.2022

    Мати чи батько? З ким буде проживати дитина після припинення спільного проживання подружжя?

    Одним із ключових питань, яке необхідно вирішувати батькам після припинення спільного проживання, є те, з ким залишиться жити дитина. Спір про визначення місця проживання дитини – один з найболючіших і юридично складних судових процесів.

    Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

    Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України). Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Дана угода може бути укладена подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також особами, що проживають чи проживали в цивільному шлюбі, та, в разі  коли шлюб ще не розірвано, але подружжя вже проживає окремо.

    Якщо згоди з даного питання батькам не вдалося досягнути, то для вирішення питання необхідно спочатку звернутись до органу опіки та піклування; а вже потім звертатись з позовом до суду, який буде залучати орган опіки та піклування.

    Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись одному із батьків до служби у справах дітей за місцем проживання дитини і подати наступні документи:

    • заяву;
    • копію паспорта;
    • довідку про зареєстрованих осіб в житловому будинку;
    • довідку з місця навчання (виховання) дитини;
    • довідку з ДВС про сплату аліментів (при наявності);
    • копію свідоцтва про народження дитини;
    • копія свідоцтва про укладення шлюбу чи рішення суду про його розірвання.

    Вищезгаданий орган назначає дату засідання комісії (вони проводяться не рідше ніж один раз на місяць). В результаті бесіди з обома батьками та беручи до уваги обстеження матеріально побутові умови проживання, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, відношення дитини до кожного з них та інші обставини, комісія виносить відповідне рішення.

    Звернення ж до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви про визначення місця проживання дитини тим з батьків, хто бажає (позивачем), щоб з ним залишилася проживати дитина до іншого з батьків (відповідача). Така заява подається в суд за місцем реєстрації відповідача з обов’язковою оплатою судового збору.

    До позовної заяви позивачу необхідно додати:

    • свідоцтво про народження дитини;
    • свідоцтво про шлюб або рішення суду про розірвання шлюбу (за наявності);
    • довідку про сплату аліментів чи заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини;
    • докази фактичного проживання дитини з одним з батьків;
    • характеристика зі школи чи дитячого садка;
    • клопотання про виклик свідків;
    • характеристику з місця роботи та місця проживання;
    • копію декларації про доходи;
    • акт обстеження матеріально-побутових умов проживання;
    • квитанцію про сплату судового збору.

    Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України).

    В якості третьої сторони в судовий процес обов’язково повинен бути залучений орган опіки та піклування тієї місцевості, де фактично проживає дитина. Вони подають до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі даних, отриманих в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати разом з дитиною та брати участь у її вихованні. Про результати обстеження складається акт , який долучається до матеріалів справи та оцінюється судом. Відповідно, суд може не погодитися з даним висновком , якщо вбачатиме, що він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

    Стаття 171 Сімейного кодексу передбачає , що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з   питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

    У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Тому, важливо зазначити, що першочергове значення під час ухвалення рішення суд надає інтересам дитини, враховуючи її думку.

    Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому її психоемоційний стан, вік і стан здоров’я, поведінки батьків.

     

    22.05.2022

    Змінилася назва вулиці: які документи доведеться переоформити?

    В Україні, у зв’язку з військовою агресією російської федерації, розпочалася чергова хвиля декомунізації. Зміна назв вулиць та населених пунктів відбувається на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські, сільські і селищні ради ухвалюють рішення про перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків та скверів.

    За підтримки громадськості тих чи інших населених пунктів вулиці, названі іменами діячів сусідньої держави-агресора, отримують нові назви, в тому числі і імена Героїв України. Отож, містян турбують питання, чи потрібно вносити зміни в ті чи інші документи. Розповідає заступниця начальника відділу комунікацій та правопросвітництва Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві Олена Іванович.

    Чи потрібно змінювати місце реєстрації?

    Законодавство не передбачає обов’язку вносити подібні відомості, оскільки зміна назви вулиці не є зміною реєстрації місця проживання. Перереєстрацію місця проживання особи можна здійснити під час обміну паспорта чи зміни прізвища, тобто коли виникає безпосередня потреба.

    Варто зазначити, що на сьогодні реєстрація чи зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, та законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

    У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначені відомості за бажанням особи вносяться до відповідних документів, що містять відомості про місце проживання/перебування.

    Чи обов’язково вносити зміни до документів на нерухомість?

    Документи, що засвідчують право власності на нерухомість, залишаються чинними у випадку зміни назви вулиці, на якій вони розташовані.

    У випадку перейменування вулиці, на якій розміщена нерухомість, українським законодавством не передбачена необхідність внесення змін до документа про право власності на нерухоме майно, зокрема свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, дарування тощо.

    В той же час, у разі потреби, власник майна, стосовно якого відбулися зміни, має право звернутися до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін.

    Які потреби маються на увазі? Наприклад, необхідність купівлі-продажу чи дарування нерухомості.

    Отож, якщо власник бажає продати, подарувати або передати у спадок свою нерухомість, у документах, які будуть оформлюватися на нового власника, вже буде вказана нова назва.

    Чи потрібно змінювати відомості про місцезнаходження юридичної особи?

    Зміна відомостей про місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

    Перейменування вулиці місцезнаходження юридичної особи є зміною місцезнаходження юридичної особи, що передбачає необхідність внесення відповідних змін в установчі документи, змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, повідомлення банківських установ і контрагентів про зміну реквізитів у діючих договорах, виготовлення нової печатки, бланків тощо.

    В той же час, законодавство не встановлює граничних термінів для проведення зміни відомостей щодо місцезнаходження, а отже, суб’єкт господарювання сам може вирішувати, коли необхідно провести реєстрацію змін.

    Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів благодійних організацій та юридичних осіб, пов’язаних із прийняттям Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

     

    20.05.2022

    Зміни в правах орендаря земельної ділянки передбачені під час воєнного стану

    Які ж зміни в правах орендаря земельної ділянки передбачені під час воєнного стану? 

    Перш за все, Закон № 2145-IX, яким передбачені певні зміни для власників та орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення стосується тільки цих земельних ділянок і не поширюється на всі інші види.

    Не менш важливе те, що зміни стосуються тих правовідносин, які припинили свою дію або виникають після 07 квітня 2022 року, тобто після спрощення порядку надання земельної ділянки с/г призначення в оренду, а саме скасування аукціону з оренди земель с/г призначення державної та комунальної власності, які існували до цього.

    Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення тепер становить 1 рік. Це стосується договорів, які будуть укладені після 07 квітня 2022 року під час дії воєнного стану.

    Договори, строк яких закінчився після введення воєнного стану вважаються поновленими на І рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто Вимоги земельного законодавства щодо мінімального строку договору оренди землі у 7 років не будуть застосовуватися до таких договорів.

    Розмір орендної плати тепер зменшений і НЕ може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки, що визначається від середньої НГО одиниці площі ріллі по області, навіть якщо орендар пропонує вищий відсоток. Для порівняння, до прийняття цього Закону ставка була не більше 12%.

    Складається така ситуація: так як аукціони з оренди с/г землі державної та комунальної власності скасовані на період воєнного стану, тому громади зобов’язані надати дозвіл першому, хто звернувся із пропозицією та укласти з ним договір на 1 рік з розміром орендної плати не більше 8% .

    Що ж стосується обмежень в правах орендаря в новоукладених договорах. Тепер такий орендар НЕ має права на:

    • поновлення договору оренди землі, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
    • передачу земельної ділянки в суборенду;
    • встановлення земельного сервітуту;
    • компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки;
    • зміну угідь земельної ділянки;
    • будівництво на земельній ділянці об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд);
    • закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень;
    • переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;
    • відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою;
    • поділ земельної ділянки, об’єднання її з іншою земельною ділянкою;
    • використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об’єктів, а також інших корисних властивостей землі;
    • зміну цільового призначення земельної ділянки

    До відновлення роботи Державного земельного кадастру відомості про землі комунальної та державної власності, які є можливість передати в оренду можна отримати у Держгеокадастрі або його територіальному органі. Сільська, селищна та міська ради теж можуть мати такі відомості.

     

    16.05.2022

    Звільнення працівника за власним бажанням в умовах воєнного стану

     Який порядок розірвання трудового договору за власним бажанням передбачений в умовах воєнного стану?

    Це питання регулюють норми Кодексу законів про працю України та Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

    Стаття 38 Кодексу законів про працю передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

    У paзi, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місцe проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в iншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом ciм’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iншиx поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

    Наголосимо, що згідно статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та icнування загрози для життя i здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних pобіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання pобіт на об’єктах  критичної інфраструктури).

     

    12.05.2022

    За продаж гуманітарної допомоги – кримінальна відповідальність

     Інколи в соціальних мережах з’являються пропозиції про продаж продуктів та речей, які були отримані безоплатно як гуманітарна допомога. А чи можна продавати гуманітарну допомогу?

    03 квітня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2155-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги», відповідно до якого Кримінальний кодекс України доповнено статтею 2012 «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги» такого змісту:

    1. Продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, –

    караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (від 34 000 до 51 000 гривень) громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

    1. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
    2. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, або під час надзвичайного або воєнного стану, –

    караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

    Отже, як діяти, якщо ви стали свідком продажу гуманітарної допомоги в магазині чи онлайн:

    • сфотографуйте товар на полиці відповідного магазину, зробіть скріншот, або фото, якщо мова іде про розміщення товару на продаж в мережі Інтернет;
    • зверніться до адміністрації магазину з проханням надати сертифікат якості або іншу супровідну інформацію, яка підтверджує право на реалізацію зазначеного товару, який ви попередньо сфотографували чи зробили відеозйомку (теж вітається);
    • напишіть користувачу, який продає товар, про пред’явлення вам чеку, який підтверджує саме купівлю товару, а не отримання його як гуманітарної допомоги;
    • повідомте про можливе правопорушення правоохоронні органи: зазначте назву магазину, його місцерозташування, назву самого товару; найменування інтернет-ресурсу та користувача, який розмістив оголошення про продаж, навіть посилання на пост, скріншот з телефону, який підтверджує розміщення товару до продажу зазначеною особою. Вищезазначену інформацію повідомте до органів поліції за телефоном 102 або скористайтесь додатковими номерами телефонів правоохоронних органів, зокрема зателефонуйте на гарячу лінію Служби безпеки України: 0-800-501-482, або надішліть на відповідну електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
    • цікавтесь результатом розгляду вашого повідомлення про можливе правопорушення правоохоронними органами;
    • якщо ви на 100% впевнені, що товар дійсно належить до гуманітарної допомоги, але який наразі продають, зверніться до журналістів місцевих видань, телебачення, щоб привернути увагу громадськості до виявленого вами порушення та додаткового розголосу, для подальшого припинення правопорушення адміністрацією магазину чи фізичною особою та притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

    Довідково: Під гуманітарною допомогою, благодійними пожертвами та безоплатною допомогою слід розуміти поняття, визначені Законом України «Про гуманітарну допомогу» та Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

    Гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

    Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

    Дії, передбачені статтею 2012 Кримінального кодексу України, вважаються вчиненими у значному розмірі, якщо загальна вартість такої гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги у триста п’ятдесят (у 2022 році – 434 175 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у великому розмірі – якщо загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у тисячу (у 2022 році – 1 240 500 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у особливо великому розмірі – якщо загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у три тисячі (у 2022 році – 3 721 500 гривень) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

     

    08.05.2022

    Відпустка без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану

    Що робити, якщо роботодавець примушує йти у, так звану, «відпустку за власний рахунок», чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?» тощо.

    Відпустка без збереження заробітної плати – це певна кількість неоплачуваних календарних днів, під час яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов`язків.

    Законом України «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, які надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника).

    Стаття 25 Закону України «Про відпустки» містить вичерпний перелік випадків в яких встановлюється обов`язковість надання відпустки без збереження заробітної плати.

    Законом встановлено досить широкий перелік підстав надання таких відпусток, а також їх тривалість. Їх можна розподілити на такі групи:

    • соціальні відпустки без збереження заробітної плати (ті, що надаються пільговим категоріям населення (особам з інвалідністю, пенсіонерам, ветеранам праці, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України тощо); працівникам для догляду за непрацездатними особами та дітьми; за сімейними обставинами у встановлених законом випадках;
    • відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з навчанням;
    • відпустки без збереження заробітної плати у зв’язку із здійсненням трудової діяльності (сумісництво);
    • відпустки без збереження заробітної плати для завершення санаторно-курортного лікування.

    Статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

    Довідково: протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого статтею 26 Закону України «Про відпустки» (15 календарних днів на рік).

    Чи може роботодавець змушувати працівника йти у «відпустку за власний рахунок»?

    Ні. Надання працівнику відпусти без збереження заробітної плати здійснюється за його бажанням. Роботодавець не може застосовувати будь-які форми тиску на працівника з метою змусити його написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Такі дії є протиправними. В залежності від форми впливу на працівника (адміністративний, психологічний, моральний, фізичний), роботодавця може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та, навіть, кримінальної відповідальності.

    Чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати?

    Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

    Однак, якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури роботодавець не може йому відмовити у наданні відпустки, передбаченої статтею 25 Закону України «Про відпустки».

    Якщо ж працівник, який не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури просить надати йому відпустку без збереження заробітної плати, передбачену статтею 26 Закону України «Про відпустки» роботодавець цілком законно може йому відмовити у наданні такої відпустки, адже для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало. Обов’язковою умовою у цьому випадку є згода обох сторін.

    Довідково: об’єкти критичної інфраструктури – об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

    До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг; енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії); водопостачання та водовідведення; продовольче забезпечення; охорона здоров’я; фармацевтична промисловість; виготовлення вакцин, стале функціонування біолабораторій; інформаційні послуги; електронні комунікації; фінансові послуги; транспортне забезпечення; оборона, державна безпека; правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою; цивільний захист населення та територій, служби порятунку; космічна діяльність, космічні технології та послуги; хімічна промисловість; дослідницька діяльність.

    Чи може бути звільнено працівника за прогул у зв’язку з тим, що він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати і, не отримавши наказу про надання відпустки, пішов у неї?

    Подання заяви працівника про надання відпустки недостатньо. Роботодавець повинен видати наказ про надання відпустки та ознайомити із ним заявника, тому – так, звільнення працівника за прогул у такому випадку  можливе.

    Довідково: відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України  ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку.

    У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

    Чи можливе звільнення працівника під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати?

    Так, варто зауважити, що відповідно до статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

     

    04.05.2022

    Відновне правосуддя для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення

    Правова освіта здатна попередити окремі життєві трагедії, що виникають через незнання законів. Особливо це важливо для неповнолітніх. Але якщо ж дитина таки переступила межу закону, зараз у неї з’явився шанс виправити скоєну помилку. Цей шанс надає відновне правосуддя для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення.

    Детальніше про особливості відновного правосуддя для неповнолітніх.

    Людям властиво робити помилки. Іноді ці помилки можуть наносити шкоду оточуючим  та навіть мати ознаки кримінального правопорушення. Тоді як дорослі в більшості випадків мають сформовану психіку та здатні нести відповідальність за свої дії, підлітки тільки проходять процес становлення особистості, який може супроводжуватись емоційною нестабільністю, перепадами настрою та навіть агресією, що часто стає причиною скоєння протиправних дій.

    Наприклад, кращі подруги Олена і Валентина посварились. Виникла сутичка, внаслідок чого одна дівчина вдарила іншу та нанесла їй тілесні ушкодження. Чи виправить нападницю засудження відповідно до санкцій Кримінального кодексу із застосуванням до неї покарання у вигляді позбавлення волі? Навряд чи.

    Саме тому у випадках, коли кримінальний проступок чи нетяжкий злочин вчинені підлітком вперше та нгеповнолітній визнає свою провину і готовий компенсувати завдану моральну чи/та матеріальну шкоду потерпілому, у кримінальну провадженні може застосовуватись проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення».

    Важливо зазначити, що застосування  відновного правосуддя можливе лише за умови згоди на участь у Програмі і правопорушника, і потерпілого.

    До процесу відновного правосуддя залучається кваліфікований посередник, в ролі якого виступає адвокат-медіатор. Він допомагає підліткам та їх родичам досягти примирення задля досудового врегулювання конфлікту.

    Обов’язковою умовою для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності чи відбування покарання є компенсація підлітком завданої шкоди потерпілому. Тому з метою оптимального вирішення для обох сторін провадження питання щодо відшкодування шкоди, медіатор налагоджує процес безпосередніх переговорів між потерпілим та неповнолітнім. Обговоривши завдані моральні та матеріальні збитки та шляхи їх компенсації, сторони підписують угоду про застосування Програми відновлення.

    Важливо, щоб учасники Програми уклали угоду за мінімального втручання медіатора, який не має надавати порад та підказок, щодо вирішення ситуації. Однак, медіатор допомагає сторонам перевірити досягнуті домовленості на реалістичність їх виконання та оформити угоду у письмовій формі.

    З усіма неповнолітніми, які беруть участь у програмі з відновного правосуддя, працюють професійні психологи. Фахівці складають психологічні портрети цих дітей. Після цього призначаються заходи, направлені на ресоціалізацію неповнолітніх.

    Практика застосування «Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» в Україні показує позитивні результати –  більшість учасників успішно проходять ресоціалізацію та спокутують свою провину, завдяки чому звільняються від кримінальної відповідальності.

    Участь у відновному правосудді надає шанс неповнолітнім правопорушникам не бути засудженим у юному віці та будувати своє майбутнє без згубного впливу злочинного оточення, яке чекає на підлітків у виправних закладах. Учасники відновного правосуддя отримують можливість усвідомити свою провину, виправити свою поведінку та не вчиняти протиправних дій в майбутньому.

    Довідково. Проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» діє в Україні на підставі наказу Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України «Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» від 21.01.2019 №12/5/10 (зі змінами).

     

    02.05.2022

    В яких випадках роботодавець звільняється від відповідальності за невиплату заробітної плати

    Нині у багатьох працівників виникає безліч питань щодо порядку вступу у трудові відносини, розірвання трудового договору та оплати праці, адже з огляду на ведення активних бойових дій на території України велика кількість, як самих працівників, так і підприємств, установ та організацій, в яких вони працювали були змушені переміститись в інші населенні пункти, або взагалі зупинити свою діяльність.

    Тож з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон), пропонуємо вашій увазі найпоширеніші питання, з якими громадяни звертаються до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    Зміна істотних умов праці

    Наразі не застосовується норма щодо попередження працівника про зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

    Більше того, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, але тільки за умови, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, та лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

    Виняток! Роботодавець не має права переводити працівника на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії.

    Оплата праці

    Роботодавець не звільняється від обов’язку виплати заробітної плати, проте:

    звільняється від відповідальності за порушення строків її виплати, але лише за умови, що таке порушення сталось саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. В інших випадках керівник несе повну відповідальність за таке порушення;

    може зупинити дію окремих положень колективного договору за власним рішенням, що також робить неможливим отримання додаткових виплат, передбачених колективним договором.

    Розірвання трудового договору

    Працівник може розірвати трудовий договір у термін, який зазначить у своїй заяві без двотижневого строку попередження (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

    Окрему увагу заслуговує норма щодо призупинення трудового договору.

    Так, відповідно до положень Закону призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

    Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

    Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

    При зупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

    Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

    Отже, з урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що у разі тимчасового призупинення дії трудового договору працівник не вважається звільненим та в подальшому може розраховувати на відповідні компенсації. В той же час такі працівники мають змогу працевлаштуватися на інше місце роботи

     

    Роз'яснення ст. 40 Кримінального кодексу України

    В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.

    Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?

     

    З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

    Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

    Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.

    Є два види фізичного примусу:

    • такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
    • спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
    •  

    У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.

    У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

    Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).

    У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за, ніж відвернена шкода.

    Психічний примус - вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.

    Наприклад:

    • погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
    • застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
    • знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
    • погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.

    Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.

    Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад, відсутністю харчів, доведеться понести кримінальну відповідальність.

    При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.

    Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності

    У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

    Головний юрист сектору Володимирське бюро правової допомоги Олена Палій

     

     

     28.04.2022

    Безоплатна правова допомога в умовах воєнного стану

    Під час війни у людей виникає безліч правових питань, на які потрібні швидкі відповіді. Серед них:

     Порядок перетину державного кордону в умовах воєнного стану

     Сплата комунальних платежів та кредитні канікули під час воєнного стану

     Отримання статусу внутрішньо-переміщеної особи та соціальні виплати від держави

     Отримання тимчасового захисту або статусу біженця в країнах ЄС

     Трудові права та гарантії в умовах воєнного стану

    На всі ці та інші запитання юристи системи БПД оперативно надають відповіді, консультують людей, радять як вирішити ту чи іншу правову проблему.

    Як отримати безоплатну правову допомогу?

    Допомога онлайн

    Єдиний номер контактного центру системи БПД 0 800 213 103 в умовах воєнного стану є найоперативнішим і найдоступнішим способом отримання правової інформації. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.

    Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

    Отримати правову допомогу можна також за допомогою дистанційних сервісів у кабінеті клієнта на сайті системи БПД, у мобільних застосунках «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право», у месенджерах та Вайбер. Перейти до онлайн сервісів системи БПД можна за посиланням https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

    Аби українці були в курсі актуальних правових норм, у посиленому режимі юристи системи БПД працюють над наповненням довідково-інформаційної платформи правових консультацій WikiLegalAid, що розміщена за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua . Ця платформа містить: роз’яснення простою мовою щодо прав громадян та порядку їх реалізації; зразки документів; посилання на судову практику.

    Дистанційні консультації  

    Система БПД має розгалужену мережу по всій Україні. На жаль, через військові дії частина бюро правової допомоги закрита. Проте бюро правової допомоги працюють, де тільки це можливо.

    Працівники системи БПД продовжують забезпечувати роботу консультаційних пунктів доступу до правової допомоги у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування, соціального захисту нанесення, відповідних спеціалізованих установ, місцях компактного розміщення внутрішньо переміщених осіб, у тих регіонах, де не ведуться бойові дії.

    Подивитися розташування, номери телефонів та актуальну інформацію про режими роботи бюро правової допомоги можна на мапі, яка регулярно оновлюється https://bit.ly/bpd_buro. Там же можна дізнатися графік роботи консультаційних пунктів (дату та час проведення прийому осіб).

    Довідково.

    Безоплатна правова допомога – це надання правових послуг, що гарантуються державою та повністю фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Безоплатна первинна правова допомога (БППД) – це інформування людей про їхні права та що робити якщо, вони порушені. Це надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з юридичних питань. Це складення заяв, скарг, інших документів правового характеру, крім процесуальних. Право на безоплатну первинну правову допомогу мають усі громадяни України.

    Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) – це захист, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Право на БВПД мають соціально незахищені категорії громадян – малозабезпечені, люди з інвалідністю, учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи, постраждалі від домашнього насильства, діти та інші особи, які визначені законом «Про безоплатну правову допомогу».

     

    25.04.2022

    Як українцям отримати тимчасовий захист у Європі?

    Опубліковане в Офіційному віснику Євросоюзу Рішення Ради ЄС, що ухвалене та набуло чинності 4 березня 2022 року надало змогу українцям, які евакуюються через війну отримати тимчасовий захист у європейських країнах.

    Вказане рішення має на меті роз’яснити  про негайність та колективність тимчасового захисту. Тобто, евакуйовані українці не повинні подавати індивідуальні заяви, щоб отримати притулок.

    Цей статус надає такі гарантії: право на освіту, медичне страхування, право на постійне проживання терміном 1 рік з можливим продовженням до 3 років, доступ до ринку праці, соціальна допомога.

    Що відрізняє осіб під тимчасовим захистом в Європі від статусу біженця.

    Згідно з українським законодавством, яке у тлумаченні визначень несуттєво відрізняється від законодавства інших країн, біженець – особа, яка не є громадянином певної країни. Натомість особи, які потребують тимчасового захисту – це іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в певній країні.

    Підстави для отримання статусу біженця мають індивідуальний (особистісний) характер. Це можуть бути побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, політичних переконань чи належності до певної соціальної групи, громадянства чи підданства.

    Натомість підстави для отримання статусу особи, яка потребує тимчасового захисту, мають зовнішній характер: зовнішня агресія, іноземна окупація, громадянська війна, зіткнення на етнічній основі, природні чи техногенні катастрофи. Тому ситуація в Україні є радше підставою для отримання статусу особи, яка потребує тимчасового захисту.

    Хто може отримати тимчасовий захист

    • Громадяни України.
    • Громадяни третіх країн або без громадянства, та члени їхніх сімей, які жили в Україні до 24 лютого 2022 року, тобто до початку російського вторгнення, та перебувають під міжнародним захистом. Такими особами є дипломати, консули, агенти міжурядових та міжнародних організацій.
    • Громадяни третіх країн, які мали посвідку на постійне проживання в Україні.

    Водночас, рішення ЄС не передбачає тимчасовий захист для тих, хто не має постійної посвідки на проживання. Передусім це іноземні студенти та особи із тимчасовою посвідкою. У Єврокомісії їм обіцяють посприяти в поверненні додому, але теоретично держави ЄС також можуть надати таким людям тимчасовий захист.

    Чи можуть отримати захист українці, які опинилися за кордоном до 24 лютого

    Так, рішення Ради ЄС поширюється і на тих, хто евакуювався до початку вторгнення Російської Федерації в Україну, або перебував на території ЄС через роботу чи відпустку та не встиг повернутися до України.

    Скільки буде діяти тимчасовий захист

    Тимчасовий захист буде діяти протягом 1 року, але якщо ситуація в Україні покращиться, механізм можуть достроково зупинити. Водночас цей період можуть автоматично подовжити ще на шість місяців, максимум двічі. Також Європейська комісія може запропонувати Раді ЄС збільшити тривалість захисту ще на один рік. Тобто максимальний строк тимчасового захисту – три роки.

    Що українцям, які рятуються від війни, треба робити після перетину кордону

    Українці, які рятуються від війни, отримують статус тимчасового захисту автоматично після перетину кордону. Після цього вони зможуть їхати у ту країну ЄС, де їм буде зручніше знайти місце проживання, наприклад, де у них живуть родичі чи знайомі.

    Кожен українець має право вирішити, подавати йому заявку на притулок та отримання статусу біженця, чи ні.

    Якщо евакуйовані українці вирішать подати заяву, вони мають залишатися у тій країні, де її подали, поки заяву розглядатимуть. Щоб отримати статус біженця, доведеться чекати багато місяців.

    Звісно, після перетину кордону виникає багато організаційних та митних питань: пошук оселі, медична допомога, харчування, але ці питання скоріше поза юридичною компетенцію – місцеві волонтерські організації розуміються на них краще.

    Які документи потрібно за можливості взяти із собою, якщо зібралися евакуюватися

    • паспорт, український та закордонний
    • свідоцтва про народження та шлюб
    • дипломи про освіту
    • медичні картки
    • акти на землю, нерухомість, особливо якщо придбали до 2012 року
    • поземельна книга (для власників будинків в селах)
    • первинні документи, електронні ключі (для підприємців). Якщо електронні ключі загубилися, варто їх скасувати.

    Країни ЄС максимально спростили перелік документів для перетину кордону. Частіше за все, для в’їзду достатньо закордонного чи українського біометричного паспорта, а дітям необхідно мати свідоцтво про народження. Сертифікат про щеплення від COVID-19 чи ПЛР-тест не вимагаються.

    За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

    з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

     

    20.04.2022

    Дії керівників установ, підприємств, організацій в разі захоплення населеного пункту, де вони розміщені

    Вже більше місяця Україна потерпає від збройної агресії російської федерації. Ворог захоплює населені пункти разом з інфраструктурою та місцевим населенням. До рук агресора потрапляють як стратегічні об’єкти, безперервна діяльність яких забезпечує життя в Україні, так і різні підприємства, організації та установіу тому числі й державні. 

    Беззаперечно, в усі часи основною цінністю було і залишається людське життя, однак реалії воєнного стану диктують алгоритм дій для суб’єктів господарювання і щодо майна. Про головні моменти такого алгоритму розповідають юристи системи безоплатної правової допомоги, взявши за основу рекомендації Національного агентства України з питань державної служби щодо дій керівників державної служби, служб управління персоналом та інших державних службовців у разі захоплення населеного пункту та/або державного органу чи безпосередньої загрози його захоплення від 17 березня 2022 року.

    Головне – персональні дані! 

    Звичайно, в першу чергу, треба спробувати вжити заходів щодо збереження документації з основного виду діяльності підприємства та персональних даних працівників. За можливості, необхідно здійснити вивезення таких документів у безпечне місце. Якщо такої можливості немає – забезпечити їх зберігання у зачинених сейфах в приміщенні суб’єкта господарювання або в укриттях цих приміщень.

    Слід врахувати, що у разі наявності потенційної загрози життю чи здоров’ю людей, що пов’язана з вивезенням таких документів, – документи слід лишити в приміщенні. За можливості, приміщення варто передати під охорону.

    «Інколи й рукописи горять…»

    Підприємства, установи та організації, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, повинні знищити документи, які містять державну таємницю та інші документи з обмеженим доступом.

    У разі такого знищення слід оформити відповідні акти, дотримуючись вимог нормативно-правових актів, які це регулюють. При цьому, матеріали з основної діяльності знищувати не потрібно, передбачаючи можливість повернення населеного пункту під контроль органів влади України або подальшу передачу цих документів за сприяння вказаних органів.

    Діджиталізація на практиці 

    Слід заздалегідь скопіювати вміст серверів та необхідну інформацію з персональних комп’ютерів працівників на переносні носії та обов’язково, за першої можливості, вивезти їх. Перед залишенням приміщення необхідно унеможливити доступ із технічних засобів до реєстрів.

    На територіях, розташованих в безпосередній близькості до районів ведення бойових дій, керівникам слід вжити заходів з оцифрування матеріалів з основної діяльності та підготувати до перевезення сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією або інші переносні носії з відповідною інформацією. За першої можливості необхідно вивезти переносні носії з копіями матеріалів, а також з кадровою та бухгалтерською інформацією,

    У разі відсутності такої можливості – вжити заходи щодо заміни особистих паролів доступу до всіх електронних ресурсів (автоматизованих робочих місць), включаючи пароль доступу до електронної пошти.

    «За сімома печатками»

    Для запобігання несанкціонованого використання кваліфікованого електронного підпису або печатки – слід змінити пароль доступу, а в разі гострої необхідності – скасувати сертифікат. Але варто пам’ятати – скасований сертифікат відновленню не підлягає!

    Засоби кваліфікованого електронного підпису (захищені носії ключової інформації) та файлові носії електронного підпису (флеш накопичувачі) з електронними підписами працівників та/або печаткою необхідно вивезти або забезпечити їх схоронність, а в разі неможливості – знищити.

    Що робити з трудовими книжками? 

    Необхідно забезпечити схоронність та/або вивезення особових справ і трудових книжок. За можливості, трудові книжки роздати працівникам «під підпис».

    Службові посвідчення та перепустки (в разі їх наявності), а також їх незаповнені бланки, за можливості, необхідно вивезти або знищити.

    Окрім усіх вищезгаданих рекомендацій, керівникам підприємств, установ, організацій всіх форм власності та державних органів, необхідно максимально намагатися зберегти командний дух працівників та надавати всебічну моральну і не тільки підтримку! Адже в єдності – наша сила!

     

     18.04.2022  

     Що робити, якщо ваші документи втрачені?

    Під час воєнного стану виникають непередбачувані обставини, за яких документи губляться чи забрати їх немає можливості. Як діяти в таких ситуаціях на території України та за її межами?

    1. Паспорт громадянина України чи закордонний паспорт.

    У положенні передбаченому статтею 14-1 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначено, що паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка), та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, які сформовані у «Дії», мають таку ж юридичну силу, що й звичайні. Тому у разі втрати паспорта варто використовувати мобільний застосунок “Дія”.

    ⠀Подати документи на оформлення ID-картки та закордонного паспорта, а також відновити втрачені документи можна у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП).

    ⠀Також, з 15.03.2022 паспортні послуги знову доступні в підрозділах Державної міграційної служби, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії. Підрозділи ДМС відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг, зокрема, документів для оформлення ID-картки, закордонного паспорта громадянина України, посвідок на постійне та тимчасове проживання.

    1. Права водія та техпаспорт

     Кабінет Міністрів України постановив, що посвідчення водія, а також свідоцтва про реєстрацію — діятимуть на території України навіть після закінчення їхнього терміну.

    1. Як відновити документи за межами України

     Українські консульства займаються оформленням втрачених та протермінованих документів. У консульстві можна:

    отримати інформаційну підтримку;

    продовжити термін дії закордонного паспорта;

    внести відомості про дітей, молодших 16 років, до паспорта одного з батьків;

    оформити Свідоцтво про підтвердження особи на випадок, якщо у вас є лише внутрішній паспорт (старого зразка), де відсутні записи латиницею.

    Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової допомоги – 0800213103. Зателефонувавши  за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.

     

     14.04.2022  

    Як здавачам житла отримати компенсацію за тимчасове розміщення ВПО

    Здавачі житла можуть отримати компенсацію витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану і не отримують щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

    Отже, що потрібно зробити здавачам житла щоб отримати компенсацію за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб.

    Крок № 1

    Щоб запропонувати своє житло для проживання внутрішньо переміщеним особам (далі – ВПО) і отримати компенсацію витрат за розміщення таких осіб, необхідно подати заяву до органу місцевого самоврядування за місцем проживання або через вебсайт «Прихисток» (https://prykhystok.gov.ua/) про готовність прийняти у себе переселенців.

    Не пізніше наступного дня з дня розміщення ВПО звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування (виконавчий комітет міської/селищної ради) за місцем розташування жилого приміщення з заявою (заповнюється на місці), у якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові кожної з розміщених осіб та до якої додаються копії документів, що посвідчують їх особу.

    З собою необхідно мати:

    • паспорт громадянина України;
    • реєстраційний номер облікової картки платника податків;
    • реквізити банківського рахунку для перерахування суми компенсації;
    • документ, що підтверджує право власності на житло;
    • довідки про відсутність заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги (газ, електроенергія, водопостачання, теплопостачання, вивіз сміття, обслуговування прибудинкової території тощо).

    Увага! Компенсація надається щодо ВПО, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

    Крок № 2

    Для отримання компенсації власник житлового приміщення не пізніше п’яти днів з дня закінчення звітного місяця подає до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування житлового приміщення заяву на отримання компенсації за тимчасове розміщення ВПО із зазначенням кількість днів та переселенців, які проживали протягом звітного періоду.

    Власник житлового приміщення також зобов’язаний в день припинення розміщення ВПО або зміни їх кількості подати заяву з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні.

    Крок № 3

    Протягом строку розгляду заяви уповноважені особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради проводять перевірку (верифікацію) наведених у заяві власником житлового приміщення відомостей з відвідуванням (у разі потреби) місця розміщення ВПО, зокрема з метою перевірки факту такого розміщення, його безоплатності, кількості розміщених осіб та умов їх проживання, документів, що встановлюють особу (паспорта громадянина України або свідоцтва про народження ВПО, зокрема електронних документів), а також перевіряють дані про відсутність або наявність у заяві інформації про осіб, які отримують щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

    Компенсація здійснюється виключно у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами до 20-го числа місяця з дня закінчення звітного місяця за умови відсутності заборгованості власника житлового приміщення за житлово-комунальні послуги.

    Сума компенсації розраховується з урахуванням кількості днів, протягом яких житлове приміщення надавалося для розміщення ВПО (далі – людино-день), з дня розміщення таких осіб, але не раніше дати включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про розміщення ВПО у відповідному житловому приміщенні.

    Кількість людино-днів визначається шляхом додавання кількості ВПО, які проживали у житловому приміщенні власника, в кожний день місяця.

    Сума компенсації за кожен людино-день визначається на рівні 14,77 гривні.

    Загальна сума компенсації власнику житлового приміщення визначається шляхом визначення добутку загальної кількості людино-днів на суму компенсації за кожен людино-день.

    Внутрішньо переміщені особи мають право на безоплатну вторинну правову допомогу (складення документів процесуального характеру та представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами).

    Необхідні документи: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановленого зразка; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; реєстраційний номер облікової картки платника податків.

    Нормативно-правова база

    1. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 333 «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану і не отримують щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»
    2. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»
    3. Розпорядження Кабінету Міністрів України 6 березня 2022 року № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»

     

     12.04.2022  

    Уряд спростив перетин кордону для окремих категорій людей з інвалідністю і їхніх супроводжуючих

    Люди з інвалідністю І та ІІ груп, незалежно від віку, мають право перетинати державний кордон України за наявності одного з таких документів:

    ✅довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією;

    ✅або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України „Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”;

    ✅або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.

    Разом з кожною людиною з інвалідністю І та ІІ групи, які потребують постійного догляду, дозволено перетинати кордон одному із членів сім’ї першого ступеня споріднення, який досяг 18-річного віку, або одній іншій особі яка досягла 18-річного віку та здійснює догляд відповідно до законодавства.

    Документом, який підтверджує здійснення догляду в даному випадку може бути посвідчення, довідка про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.

    За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

    з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

     

    08.04.2022  

    Порядок вилучення транспорту для військових потреб

    Під час військового стану права громадян можуть обмежуватися. Зокрема, йдеться про вилучення у певних випадках майна (у тому числі, й транспорту) для оборонних потреб держави.

    Насамперед зауважимо, що конфіскувати майно у воєнний час можуть лише за чотирьох обов’язкових умов, які регулюють Конституція України, Цивільний Кодекс, а також Закони України “Про правовий режим військового становища” та “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму військового або надзвичайного стану”:

    1. Відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно з попереднім або подальшим відшкодуванням його вартості. Безоплатне вилучення стосується лише майна державної власності.
    2. Рішення може приймати виключно вище командування Збройних сил України або окремо визначені підрозділи та за погодженням з державною адміністрацією. Без погодження допускають ухвалення рішення лише у місцях бойового зіткнення. Наголосимо, що начальники патруля, старші вартові, командири загону територіальної оборони тощо, не наділені таким правом.
    3. Реквізиція здійснюється з чітким документальним оформленням угоди. Момент вилучення засвідчують підписанням акта встановленого зразка із зазначенням підстав, ознак майна, розміру виплаченої компенсації тощо.
    4. Перед відчуженням здійснюють оцінку ринкової вартості майна, оригінал укладання якого надається власнику. Розмір оцінки можна оскаржити в суді.

    Важливо: для отримання компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно треба звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додають акт і документ, що містить висновок про вартість майна. Без дотримання зазначених умов за примусове вилучення майна (транспорту) передбачена кримінальна відповідальність!

    Зауважимо, що в Законі України  “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”  визначено також поняття  “військово-транспортний обов’язок” за яким транспорт можуть вилучити у керівників державних органів влади, установ, підприємств, організацій, незалежно від форми власності, а також фізичних осіб на потреби Збройних сил України та інших збройних формувань. Підставою для цього має бути документ, який підписали голова відповідної районної військової адміністрації  спільно з начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Власники зобов’язані ці автівки доставити у місце, визначене начальником ТЦК та СП до пункту попереднього збору техніки.

    Порядок виконання військово-транспортного обов’язку визначений у постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок”. Там же зазначено й порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці, а також порядок їх повернення протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення.

    Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, авто яких залучалися під час мобілізації, звертаються до військового комісаріату за місцем їх залучення з відповідною заявою.

    Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної та приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації. Компенсація шкоди здійснюється за кошти державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям. Якщо через залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовують майнову шкоду, визначену за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

    Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.
    Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці через їх залучення під час мобілізації та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язують в суді.

    За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

    з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

     

    04.04.2022

    Як отримати пенсію у зв’язку з втратою годувальника  в умовах воєнного стану

    Через повномасштабну війну, яку Росія розпочала проти України наша країна зазнає значних руйнувань. Російські війська обстрілюють та знищують ключові об’єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських міст і селищ і  найстрашніше наша країна  зазнає значних людських втрат  не лише наших військових, а й мирного населення, багато дітей втрачають своїх батьків і втрачають не лише найближчих людей, а й будь-які можливості для повноцінного життя, втрачають своїх годувальників

    Як отримати пенсію у зв’язку з  втратою годувальника, хто має право на такі виплати про це розповідають фахівці безоплатної вторинної правової допомоги.

    Право на  пенсію — це право людини, яке має забезпечувати кожному в Україні гідне життя у старості, внаслідок настання інвалідності чи втрати годувальника у родині. Пенсія — є єдиним офіційним джерелом існування багатьох людей в Україні, ця виплата є правом власності пенсіонера,

    Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено,  що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини,  а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), – незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

    Звертаємо увагу, що непрацездатними членами сім’ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника;  одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

    Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

    У свою чергу, усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

    Пасинок і падчерка  також мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

    Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

    ВАЖЛИВО! Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

    УВАГА!  Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 р. № 377 « Про деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану» передбачено, що під час дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення дітям віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про прокуратуру”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” призначається, а виплата раніше призначеної пенсії продовжується без надання довідки закладу освіти на підставі даних про навчання за денною формою навчання у 2022 році, отриманих Пенсійним фондом України з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

    Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

    Непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”, які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

    Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

    Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірах, 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

    Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку – довічно.

    Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

    ВАРТО ЗНАТИ! До Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у частині, що стосуються  пенсій в разі втрати годувальника внесено зміни та визначено,  що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

    Згідно законодавчих змін до таких категорії належать батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право  на призначення пенсії за віком (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;  також додані категорії осіб годувальники, яких брали участь  у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку, на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону.

    Законодавчі новації також стосуються і розмірів таких виплат. Так, особи, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам,  незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), мають право на утримання у розмірі  70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї” замінити словами і цифрами “а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім’ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім’ї, – у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім’ї (крім батьків, дружини (чоловіка) – у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї”.

    Також внесеними змінами передбачено,  що пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім’ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім’ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім’ї, який має право на таку пенсію.

    Куди звертатися за призначенням пенсії у разі втраті годувальника

    При наявності усіх необхідних документів, для призначення пенсії можна звернутись до будь-якого сервісного центру ПФУ незалежно від регіону. Місце прописки та фактичного проживання для призначення пенсії не мають значення, оскільки Пенсійний фонд володіє Рєстром застрахованих осіб, де зберігається інформація про кожну людину, яка офіційно працювала.

    Як і раніше, місцеві мешканці та внутрішньо переміщені особи обслуговуються без прив’язки до місця проживання – як безпосередньо у сервісних центрах Фонду, так і дистанційно, через вебпортал Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua), а також за телефонами «гарячих» ліній.

    За номером 0-800-50-25-10 громадяни з різних куточків регіону можуть одержати консультації фахівців Головного управління Фонду

    Документи, які необхідні для оформлення пенсії у разі втрати годувальника

    • заява;
    • документи про місце проживання (реєстрації) особи;
    • індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року;
    • документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, має такі документи);
    • свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
    • довідка про склад сім’ї померлого годувальника (за наявності);
    • копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);
    • свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;
    • документи про вік померлого годувальника сім’ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим
    • довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про навчання за денною формою навчання;
    • довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
    • Документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
    • Експертний висновок про встановлення причинного зв’язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв’язку з втратою годувальника);
    • Документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
    • Документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637

    Довідково. Введення воєнного стану не призводить до обмежень прав суб’єктів на безоплатну правову допомогу, гарантованих Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Безоплатна правова допомога надається у порядку та за наявності підстав, визначених законом.

    Насамперед отримати безоплатну правову допомогу можна за єдиним телефонним номером 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні у межах України).Крім того, отримати правову допомогу можна дистанційно:

    o        скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», завантаживши його через Google Play чи App Store за посиланням https://bit.ly/3hwwgqR , або завантажити мобільний застосунок «Твоє право», перейшовши за посиланням https://bit.ly/3iorbkE;

    o        у месенджерах Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html  та Вайбер http://legalaid.gov.ua/viber.html

    o        у кабінеті клієнта на сайті системи БПД https://cabinet.legalaid.gov.ua/

    o        правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid

     

    02.04.2022

    Відповідальність за мародерство та інші злочини, скоєні під час воєнного стану

    Тема мародерства сьогодні є актуальною як ніколи, оскільки українці зіштовхнулися з проблемою збереження свого майна під час військових дій. Зараз наша держава потерпає від російської збройної агресії, страждає цивільне населення, при чому не тільки від військових, а ще й від своїх власних земляків. Ці особи здійснюють розкрадання майна жителів міст, які покинули місце свого проживання, рятуючись від обстрілів та бомбардувань. Жахливим є те, що крадії «працюють» в оселях громадян прямо під час обстрілів, будучи в епіцентрі бойових дій, в той час, коли власники майна перебувають в бомбосховищах.

    Часто в ЗМІ чи соцмережах терміном «мародерство» називають будь-яку скоєну в цей період крадіжку – чи то товару в магазинах, чи майна з домівок мирних жителів. Проте, такий термін у цих випадках вживається помилково.  Давайте розберемося, що ж таке мародерство та які ще існують злочини щодо заволодіння чужим майном.

    В межах українського кримінального законодавства мародерство є військовим правопорушенням, суть якого полягає у викраденні на полі бою речей поранених чи вбитих. За такі злочинні дії  раніше було передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-IX від 03.03.2022 (далі – Закон № 2117-IX), який набрав чинності 7 березня 2022 року, мінімальний термін позбавлення волі за такий злочин збільшено до  5 років.

    Існує різниця між мародерством, крадіжкою та іншими кримінальними  правопорушеннями проти власності. Ця різниця полягає в місці викрадення та у тому, в кого саме щось вкрали.

    Законом № 2117-IX посилено покарання не тільки за привласнення на полі бою майна поранених та вбитих (мародерство), а ще й за використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи, адже зміни до Кримінального кодексу торкнулися й складу злочинів, передбачених у статтях 185 (крадіжка), 186 (грабіж), 187 (розбій), 189 (вимагання), 191 (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Ці злочини доповнилися кваліфікуючою ознакою – скоєння в умовах воєнного стану.

    Тому відтепер  за вчинення злочинів в умовах  воєнного  або   надзвичайного  стану відповідальність стала більш жорсткою, а саме:

    • за крадіжку(таємне викрадення чужого майна) – порушнику загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
    • за грабіж (відкрите  викрадення  чужого  майна) – строк від 7 до 10 років;
    • за розбій(напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства) – злочинцю загрожує не лише  позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а ще й конфіскація майна;
    • за вимагання (вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці) – покарання становитиме: позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна;
    • за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, – не тільки позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а ще й  позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

    Зараз поширені факти, коли жителі міст України самотужки борються з мародерами та іншими крадіями, піддаючи їх самосуду, прив’язуючи їх до електричних опор та дерев на загальний огляд. Безліч свідчень цього є у мережі Інтернет. Проте, варто пам’ятати, що кожен злочинець мусить понести передбачену законом відповідальність, тому таких осіб слід максимально оперативно передати до правоохоронних органів, щоб жоден з них не уник покарання.

    Крім того, на даний час, мародерством та іншими злочинами на території України займаються військові російської федерації, грабуючи магазини та домівки населення з метою наживи та задоволення своїх потреб. Слід зазначити, що згідно нашого законодавства за злочини, вчинені на території України, іноземні громадяни несуть кримінальну відповідальність в Україні.

    Будьте пильні. Слава Україні!!!

    За правовою допомогою ви можете звернутись до Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД (вул. Генерала Шухевича, 78, м. Володимир-Волинський)

    з 9:00 до 18:00, тел. +380633249398

     

    01.04.2022

    Гарантії за місцем роботи добровольцям у теробороні

    З перших днів введення в Україні воєнного стану чимало цивільних, як чоловіків, так і жінок, добровільно вступили до лав територіальної оборони. Більшість з них були офіційно працевлаштовані. Які ж гарантії для таких працівників зберігаються за місцем їх роботи?
    Відповідно до Закону України «Про основи національного супротиву» територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
    З працівниками, які долучилися до воєнної територіальної оборони, все зрозуміло: вони уклали контракт про проходження військової служби або їх призвали як резервістів під час мобілізації. На них розповсюджуються гарантії відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України. Зокрема, за ними зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
    Цивільна складова територіальної оборони включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони.
    Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.
    Згідно п. 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2021 року No 1449 членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
    При цьому, контракт добровольця територіальної оборони особа укладає з командиром добровольчого формування строком на три роки. Сама ж форма цього контракту затверджується Міноборони.
    В Законі України «Про основи національного супротиву» зазначено, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
    Проте, безпосередньо в цьому законі не зазначено, що на добровольців тероборони поширюються гарантії ст. 119 Кодексу законів про працю України, а саме поширення на них гарантій щодо збереження середнього заробітку та посади. В зв’язку з чим виникали питання: чи зберігати за такими працівниками середній заробіток та посаду, чи увільняти їх від роботи.
    Ця прогалина була усунута Наказом Міністерства оборони України «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» від 07.03.2022 року No 84. В п. У цьому наказі зазначається, що на такого працівника поширюються гарантії, що встановлені в ст. 119 Кодексу законів про працю України.
    Отже, за працівником, який є членом добровольчого формування територіальної оборони, зберігається середній заробіток та посада за місцем роботи.
    Для цього працівник має надати роботодавцю копію контракту добровольця територіальної громади, або копію посвідчення встановленого зразка, виданого на підставі укладеного контракту, що підтверджує особу власника цього посвідчення та його  належність до виконання військово-цивільного обов’язку в межах території територіальної громади.
    Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» від 15.03.2022 року No 2121-IX осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, визнали учасниками бойових дій.
    Це означає, що працівникам-добровольцям тероборони, окрім збереження середнього заробітку та посади, надається перевага на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 42 Кодексу законів про працю України), а також такі працівники набувають права на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 772 Кодексу законів про працю України та ст. 162 Закону України “Про відпустки”).

     

    25.01.2022

    Усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

    Досить часто законні права однієї особи щодо об’єктів земельних правовідносин, порушуються з боку інших осіб. А це призводить до виникнення земельних спорів. Так, поширеними є ситуації, коли створюються перешкоди у користуванні земельними ділянками, зокрема, встановлення спірних межових знаків на чужій земельній ділянці, самовільний проїзд через земельну ділянку  тощо. У разі наявності таких чи інших перешкод особи, права яких порушено, мають усі законні підстави та можливості захистити їх у спосіб, передбачений чинним законодавством України. 

    Які  є способи, передбачені чинним законодавством?

    Перш за все зазначаю, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Важливо, що статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.  Разом з тим, власник  земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Більше того, навіть тоді, коли ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

    Серед шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки  законодавчо визначені наступні:

    • визнання прав;
    • відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
    • визнання угоди недійсною;
    • визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
    • відшкодування заподіяних збитків;
    • застосування інших, передбачених законом, способів.

    Ще одним із  способів захисту, до речі, найбільш застосовуваним, є припинення дії, яка порушує право. Право власника чи землекористувача може бути захищено у суді також способом, який передбачений у самому договорі або ж судом у визначених законом випадках. Обравши відповідний спосіб захисту порушеного права  особа повинна також і визначитися із подальшим алгоритмом дій, який передбачатиме позасудовий чи судовий порядок вирішення ситуації.

    Що ж обрати: позасудовий чи судовий порядок вирішення ситуації, що склалася з  приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою?

    Спочатку пропоную звернутися з відповідною вимогою усунення порушення  прав до відповідної особи з  проханням про припинення здійснення неправомірних дій. Таке звернення може бути в письмовій довільній  формі  та є досудовим порядком врегулювання суперечки. Як свідчить досвід, цей варіант є безрезультатним. Тому розглянемо наступні кроки вирішення земельного спору, які передбачають звернення до органів, уповноважених вирішувати земельні спори. А ними є органи місцевого самоврядування та суди. Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви.

    Яким повинен бути зміст заяви?

    Заява про вирішення земельного спору повинна містити:

    • найменування органу, до якого вона подається;
    • ім’я сторін, які беруть участь у земельному спорі, а також ім’я представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;
    • зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
    • зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
    • перелік документів, що додаються до заяви. Серед них окрім документів, що посвідчують особу, можуть бути, зокрема, такі: копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку; кадастровий план земельної ділянки із відображенням зон обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку та наявних земельних сервітутів (за наявності); копії документів, що підтверджують зміни, які відбулися у правовому режимі земельної ділянки; копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна; копії рішень органів місцевого самоврядування або судових органів щодо вирішення земельних спорів, якщо такі мали місце.

    Ця заява підписується заявником або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

    Термін розгляду заяви

    Термін розгляду становить  один тиждень з дня подання заяви. Такі спори розглядаються за участю зацікавлених сторін. Причому, вони повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Наголошую, що у рішенні органу місцевого самоврядування обов’язково визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

    Таке рішення вступає в силу з моменту його прийняття. А оскарження цього рішення у суді призупиняє його виконання. Звертаю увагу, що виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

    Якщо ж  власники землі або землекористувачі незгідні з рішенням органів місцевого самоврядування, як вирішується спір? 

    Виключно судом вирішуються земельні спори щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Зазначимо, що для звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу слід мати зареєстроване речове право на вказану земельну ділянку. Тобто, в нього повинно бути оформлене право власності, право оренди, право сервітуту чи інше речове право на земельну ділянку. Окрім того, позивачеві варто додати докази про перешкоди, які є на його земельній ділянці. Вони можуть бути у вигляді фото-відео фіксації, інформація про свідків, які можуть бути викликані та заслухані в судовому засіданні та інші докази. Також разом із позовною заявою до суду додаються квитанції про сплату судового збору, який сплачується в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».  

    Пам’ятайте, що позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі. Питання захисту прав у сфері земельних правовідносин залишається важливим та актуальним для громадян України. Тому землевласникам та землекористувачам варто цікавитися  змінами у земельному законодавстві.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

     20.01.2022

    Зняття арешту з нерухомого майна

    Нерідко виникають випадки, коли при здійсненні операцій, пов’язаних з майном (приватизація, продаж рухомого чи нерухомого майна, дарування або ж прийняття спадщини) громадяни дізнаються про те, що на їхнє майно було накладено арешт. Внаслідок такого арешту власник арештованого нерухомого майна позбавлений повною мірою розпоряджатися своїм майном, що може створити для нього негативні наслідки. Арешт накладається шляхом винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника. Після того, як виконавець вчинив такі дії боржник не може вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна.

    Як зняти арешт з нерухомого майна?

    Арешт з майна може зняти безпосередньо сам виконавець в таких випадках:

    • у разі закінчення виконавчого провадження;
    • якщо будуть виявлені порушення в процедурі накладення арешту ;
    • якщо буде встановлено недоцільність або неможливість реалізувати арештовані майно;
    • отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або здійснення стягнення на такі кошти заборонено законом;
    • надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
    • отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах ;
    • наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’ єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
    • відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
    • отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
    • погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж здійснення стягнення на майно боржника ;
    • отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

    У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

    Алгоритм дій для оскарження накладеного арешту на майно.

    Якщо ви щойно дізналися, що на Ваше майно накладено арешт, необхідно отримати витяг з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому буде вказано, на підставі якого документу було накладено арешт. Отримати такий витяг можна онлайн, або звернувшись до нотаріуса чи реєстратора.

    Якщо ви не згодні з діями виконавця щодо накладення арешту на Ваше майно, ви маєте право звернутися до вищого керівництва Державної виконавчої служби зі скаргою на рішення виконавця щодо незаконності накладення арешту на майно. В заяві слід обгрунтувати не правомірність накладеного арешту чи зазначити про наявність встановлених законом підстав для його зняття, додавши підтверджуючі документи. Виконавець згідно поданої заяви може зняти накладений арешт, або відмовити, вказавши причини у письмовій відповіді на звернення.

    У випадку отримання відмови у задоволенні скарги на рішення виконавця про накладення арешту на майно чи взагалі неотриманні такої відповіді, потрібно звернутися з позовною заявою до суду.

    Після винесення рішення суду про зняття арешту з майна та набрання ним законної сили, арешт знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень виключаються.

    Також повідомляємо, що Ви маєте можливість дізнатися більше про надання безоплатної правової допомоги за посиланням https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

     

      18.01.2022

    Чи законний арешт зарплатного рахунку через борги?

    Як правило, кредитні установи звертаються до примусового стягнення заборгованості через отримання виконавчих написів. Виконавчий напис нотаріуса – це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість. Подібний напис вчиняється на документації, яка підтверджує наявність зобов’язань боржника, наприклад, на нотаріально завіреному договорі позики. Далі державний або приватний виконавець виносить постанову про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

    Щодо кредиту та виконавчого провадження необхідно з’ясувати який виконавчий документ перебуває на виконанні у виконавця. Для цього потрібно звернутися до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження.

    Чи можна стягувати кошти із заробітної плати?

    Закон України «Про виконавче провадження» передбачає стягнення із заробітної плати боржника, його пенсії, стипендії та інших доходів, якщо у нього немає коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутнє майно, які би покрили суму стягнення, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

    Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

    Однак існують підстави, які надають боржнику право на скасування виконавчих написів нотаріусів через суд.

    До них відносяться:

    неповідомлення боржника про наявність у нього боргу (письмово за 30 днів до вчинення виконавчого напису);

    прострочені боргові вимоги (минуло понад 3 роки з моменту виникнення права вимоги за борговим документом);

    безпідставно нараховані відсотки за кредитом;

    відсутність оригіналу кредитного договору, засвідченого нотаріально.

    У разі невідповідності вчинення виконавчого напису вимогам законодавства слід звертатися до суду з оскарженням виконавчого напису нотаріуса та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання. Для звернення до суду потрібно мати матеріали виконавчого провадження, копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії виконавчого напису нотаріуса. Їх можна отримати в державного або приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження, звернувшись із відповідною заявою.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

    15.01.2022

    Що робити, коли пошкоджена пломба на лічильнику?

    Споживач електричної енергії відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі – Правила), зокрема зобов’язаний:

    • сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;
    • забезпечувати безперешкодний доступ представникам електропостачальника та/або оператора системи після пред’явлення ними службових посвідчень до лічильників електричної енергії, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку;
    • забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території або у його приміщенні розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акту про пломбування тощо.

    У разі пошкодження або викрадення приладів обліку електричної енергії внаслідок дій або бездіяльності споживача, їх ремонт, заміну, встановлення засобів вимірювальної техніки і технічну перевірку здійснюють за рахунок споживача.

    Що з робити, якщо виявлено пошкодження пломби засобу обліку електроенергії?

    При виявленні пошкодження пломби в присутності споживача складається акт про порушення представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред’явлення ними службових посвідчень.

    В акті про порушення мають бути зазначені, зокрема зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, а також схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення.

    Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

    На підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

    Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання.

    Якщо споживач порушив вимоги Правил разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків. Споживач електричної енергії протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка має оплатити розрахункові документи.

    Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством енергетики України, Державною інспекцією енергетичного нагляду України відповідно до компетенції, енергетичним омбудсменом та/або судом.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

     09.01.2022

    Помилка у правовстановлюючих документах

    Помилка в документах навіть в одну літеру може створити для людини значні проблеми, особливо якщо ці документи визначають право власності. В такому випадку людина фактично позбавляється права розпоряджатися власним майном. Як її виправити?

    Що таке правовстановлюючий документ

    Правовстановлюючий документ – документ, який посвідчує правовий зв’язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством. Це може бути – державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, трудова книжка, цивільно-правовий договір тощо.

    Як можна виправити помилку в позасудовому порядку

    Найпростіший варіант вирішення проблеми – це звернення до органу, який видав документ з проханням виправити помилку. Однак виправити помилку зможуть лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.

    В якому випадку потрібно звертатись до суду?

    Якщо у виправленні помилки відмовлено, або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган в якому знаходиться архівна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки єдиним способом вирішення питання є звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

    Застосувати процедуру встановлення фактів, які мають юридичне значення, можна за наявності таких обставин:

    • відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, це означає, що саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян,
    • чинне законодавство не передбачає іншої можливості їх встановлення;
    • заявник не може іншим чином отримати чи відновити втрачені документи, які посвідчують факти, які мають юридичне значення;
    • якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

    Куди звертатись?

    Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа подається до місцевого суду за місцем реєстрації проживання.

    Що потрібно вказати у заяві та які документи до неї додати?

    Заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документа повинна містити:

    1. найменування суду до якого подається заява;
    2. прізвище, ім’я та по батькові заявника та заінтересованих осіб, місце проживання перебування, місцезнаходження для юридичних осіб, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
    3. інформацію про те, який факт заявник просить встановити та з якою метою;
    4. причини не можливості відновлення документації, що посвідчують цей факт;
    5. докази, що підтверджують факт.

    До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

    Вартість

    За подання заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа необхідно сплатити судовий збір, для фізичних осіб – це 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

     04.01.2022

             Експертна грошова оцінка землі

    На ринку землі проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки – це одна з найнеобхідніших послуг під час укладення цивільно-правових договорів щодо земельних ділянок та вчинення інших правочинів. Як отримати експертну грошову оцінку землі?

    Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об’єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди (пункт 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1531).

    Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться, зокрема у разі:

    • відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадків, коли відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
    • визначення розміру майнової шкоди, збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;
    • рішення суду.

    Крім того, експертна грошова оцінка земель може проводитися для:

    • укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки або інших договорів, що потребують нотаріального посвідчення (в тому числі у випадках, коли щодо ділянки відсутні дані про нормативну грошову оцінку);
    • при оформленні спадщини або укладенні договору дарування (якщо спадкоємець не належить до найближчого кола спорідненості);
    • для сплати судового збору у випадку судових спорів, які пов’язані із земельними ділянками;
    • для визначення початкової ціни земельної ділянки при проведенні торгів тощо.

    Проведення експертної грошової оцінки складається з таких етапів:

    • обстеження земельної ділянки та вивчення ситуації на ринку землі;
    • визначення виду вартості земельної ділянки відповідно до умов угоди;
    • складання завдання на оцінку та укладання договору про оцінку;
    • збирання, оброблення та аналіз вихідних даних, необхідних для проведення оцінки;
      визначення найбільш ефективного використання земельної ділянки;
    • вибір та обґрунтування методичних підходів;
    • визначення вартості земельної ділянки за обраними методичними підходами та формулювання остаточного висновку;
    • складання звіту про оцінку (розділ ІІ Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09 січня 2003 року № 2).

    На вартість земельної ділянки, зокрема впливають місце розташування, конфігурація ділянки та її площа, тип поверхні (рівна, горбиста); цільове призначення ділянки; наявність інженерних мереж, встановлених зон з обмеженнями тощо.

    Як замовити проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки

    Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» експертну грошову оцінку земельної ділянки можуть здійснювати юридичні особи – суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок або фізичні особи – підприємці, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

    З переліком оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (далі – оцінювач) можна ознайомитися в Державному реєстрі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційні свідоцтва.

    Перевірити повноваження оцінювача можна додатково замовивши витяг про оцінювачів з зазначеного реєстру на вебсайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

    Для укладення договору з оцінювачем про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки необхідно надати:

    • документ, що посвідчує особу, та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
    • документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку;
    • інформацію про існуючі обмеження щодо використання ділянки;
    • дані про наявність та поточний стан інженерних споруд тощо.

    Вартість та строк проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки визначається за домовленістю між замовником послуги та оцінювачем і зазначаються у договорі.

    За результатами проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки складається звіт про оцінку, що містить висновок про вартість об’єкта оцінки, розкриває зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки земельних ділянок. Строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті.

    Визначення оціночної вартості земельної ділянки

    Для цілей обчислення доходу платника податку – фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого обчислюється за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України необхідно визначити оціночну вартість або ринкову вартість об’єкта нерухомості.

    Для визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості Єдиною базою даних звітів про оцінку безоплатно формується електронна довідка про його оціночну вартість (е-Довідка), яка є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою даних звітів про оцінку.

    Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об’єкта.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

    02.01.2022

    Достроковий вихід на пенсію багатодітних матерів

    Недостатньо лише народити дитину, її необхідно виховати доброю, порядною людиною, дати їй належну освіту і допомогти знайти своє місце у житті. Тому непорушними залишаються повага та вдячність до всіх матерів, а особливо тих жінок, які свідомо народжують, виховують та дають путівку в життя п’ятьом і більше дітям. Для відзначення таких матерів встановлений достроковий вихід на пенсію.

    Хто має право на призначення дострокової пенсії за віком?

    Відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення ними 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

    Чи може отримувати пенсію батько, якщо він виховував дітей?

    За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

             Чи зараховується до страхового стажу час догляду за дітьми?

    До страхового стажу до 01.01.2005 враховується, зокрема, час догляду  непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше, ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, а починаючи з 01.01.2005 – періоди здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за умови отримання відповідної допомоги, передбаченої законодавством.

             Які документи підтверджують право на такий вид пенсії?

    Для призначення даного виду пенсії, крім документів, що засвідчують особу та підтверджують набутий нею страховий стаж, подаються документи про народження дітей та виховання їх до шестирічного віку. Факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку – на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини.

    Коли подавати заяву про призначення дострокової пенсії багатодітнім матерям?

    Заяву про призначення дострокової пенсії багатодітним матерям можна подати до органу Пенсійного фонду України в термін не раніше, ніж за один місяць до виповнення пенсійного віку (50-річчя для жінок) і бажано не пізніше трьох місяців з дня досягнення цього віку. У разі своєчасного звернення пенсія призначатиметься з дня 50-річчя. У випадку звернення особи за призначенням пенсії в більш пізній строк пенсія призначатиметься з дня звернення.

    Чи призначається надбавка до пенсії?

    Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» матерям, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, до розміру пенсії призначається надбавка – пенсія за особливі заслуги перед Україною у розмірі від 35 % до 40 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (в залежності від кількості дітей).

    Якщо багатодітній матері відмовляють у достроковому виході на пенсію, вона має право оскаржити рішення Пенсійного фонду України в судовому порядку.

    Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги можна за посиланням.

     

    29.12.2021

    Як отримати у власність земельну ділянку, право на яку підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай)

    На сьогоднішній день залишається актуальним питанням реалізації права на земельну ділянку власниками Сертифікатів на право на земельну частку (пай). Реалізації даного права актуальне не лише для спадкоємців, а і особисто власників даного документа.

    Як реалізувати дане право та стати власником земельної ділянки  частки (паю), спробуємо розібратися, шляхом складення алгоритму дій.

    Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон). За нормою статті 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

    Для того щоб виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості), необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування за місцем знаходження паю з документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) та заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі. За результатами розгляду зазначених документів орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі з зазначенням кількості земельних ділянок та їх номерів при жеребкуванні, якщо таке відбулося, якщо ні то номери вільних земельних ділянок.

    Після отримання рішення, щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі необхідно звернутися до землевпорядної організації для розроблення технічної документації на земельну ділянку. Проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню органом місцевого самоврядування, який надавав дозвіл. Погоджений проект землеустрою дає можливість безоплатно звернутись до державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки.

    Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом місцевого самоврядування.

    В підтвердження реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі  заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру відбувається протягом 14 днів з моменту подачі необхідних документів, послуга безоплатна. Як правило процедуру реєстрації земельної ділянки, за попередньою домовленістю, здійснюється землевпорядною організацією.

    Наступним кроком буде повторне звернення до органів місцевого самоврядування за місцем знаходження земельного паю  з заявою про надання земельної ділянки у приватну власність. До заяви додаються: копія паспорта громадянина України; копія картки платника податків; технічна документація на земельну ділянку; оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай); витяг з Державного земельного кадастру.

    У результаті прийнятого рішення, яке відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймається у двотижневий строк,   ви отримуєте рішення (витяг) органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

    Останнім кроком для отримання правовстановлюючих документів на Вашу земельну ділянку є реєстрація права власності земельної ділянки як об’єкта нерухомості, яке можна здійснити звернувшись до державного реєстратора при Центрах надання адміністративних послуг органу місцевого самоврядування або до державного чи приватного нотаріуса в межах обласного центру знаходження земельної ділянки. Для здійснення реєстрації земельної ділянки державному реєстратору (або нотаріусу) необхідно подати: заяву встановленої форми, яка формується надавачом послуги; копія паспорта громадянина України; копія картки платника податків; засвідчена копія рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність; Витяг із державного земельного кадастру про земельну ділянку; документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квитанція), або документ на підставі якого особа звільняється від сплати адміністративного збору.

    Звертаємо Вашу увагу, що лише після проведення держаної реєстрації  Ви стаєте власником земельної ділянки, що в свою чергу надасть Вам право вчиняти інші правочини.

    Хочемо зазначити, що на даний час земельна ділянка, право на яке належить власникам Сертифікатів на право на земельну частку (пай), має статус невитребуваної. Статтею 13 Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Відповідно до якої невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). У разі, якщо до 01.01.2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

     

    25.12.2021

    Як отримати у власність земельну ділянку, право на яку підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай)

    На сьогоднішній день залишається актуальним питанням реалізації права на земельну ділянку власниками Сертифікатів на право на земельну частку (пай). Реалізації даного права актуальне не лише для спадкоємців, а і особисто власників даного документа.

    Як реалізувати дане право та стати власником земельної ділянки  частки (паю), спробуємо розібратися, шляхом складення алгоритму дій.

    Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон). За нормою статті 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

    Для того щоб виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості), необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування за місцем знаходження паю з документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) та заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі. За результатами розгляду зазначених документів орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі з зазначенням кількості земельних ділянок та їх номерів при жеребкуванні, якщо таке відбулося, якщо ні то номери вільних земельних ділянок.

    Після отримання рішення, щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі необхідно звернутися до землевпорядної організації для розроблення технічної документації на земельну ділянку. Проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню органом місцевого самоврядування, який надавав дозвіл. Погоджений проект землеустрою дає можливість безоплатно звернутись до державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки.

    Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом місцевого самоврядування.

    В підтвердження реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі  заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру відбувається протягом 14 днів з моменту подачі необхідних документів, послуга безоплатна. Як правило процедуру реєстрації земельної ділянки, за попередньою домовленістю, здійснюється землевпорядною організацією.

    Наступним кроком буде повторне звернення до органів місцевого самоврядування за місцем знаходження земельного паю  з заявою про надання земельної ділянки у приватну власність. До заяви додаються: копія паспорта громадянина України; копія картки платника податків; технічна документація на земельну ділянку; оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай); витяг з Державного земельного кадастру.

    У результаті прийнятого рішення, яке відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймається у двотижневий строк,   ви отримуєте рішення (витяг) органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

    Останнім кроком для отримання правовстановлюючих документів на Вашу земельну ділянку є реєстрація права власності земельної ділянки як об’єкта нерухомості, яке можна здійснити звернувшись до державного реєстратора при Центрах надання адміністративних послуг органу місцевого самоврядування або до державного чи приватного нотаріуса в межах обласного центру знаходження земельної ділянки. Для здійснення реєстрації земельної ділянки державному реєстратору (або нотаріусу) необхідно подати: заяву встановленої форми, яка формується надавачом послуги; копія паспорта громадянина України; копія картки платника податків; засвідчена копія рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність; Витяг із державного земельного кадастру про земельну ділянку; документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квитанція), або документ на підставі якого особа звільняється від сплати адміністративного збору.

    Звертаємо Вашу увагу, що лише після проведення держаної реєстрації  Ви стаєте власником земельної ділянки, що в свою чергу надасть Вам право вчиняти інші правочини.

    Хочемо зазначити, що на даний час земельна ділянка, право на яке належить власникам Сертифікатів на право на земельну частку (пай), має статус невитребуваної. Статтею 13 Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Відповідно до якої невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). У разі, якщо до 01.01.2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

     

    20.12.2021

    Як людям з інвалідністю отримати безоплатну правову допомогу

    У нашій державі  люди з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією, законами України та міжнародними договорами. Про те, як громадянам з інвалідністю отримати безоплатну правову допомогу  розповідають юристи безоплатної правової допомоги,

    Держава гарантує людям з інвалідністю право на безоплатну правову допомогу. Зокрема, безоплатна первинна правова допомога передбачає:   надання правової інформації; консультацій і роз’яснень з правових питань;
    складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних); надання допомоги в доступі до вторинної правової допомоги та медіації.

    Особам з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, яка призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (з 1 грудня 2021 року – 3868 грн.), гарантовано право на безоплатну вторинну правову допомогу. А це такі правові послуги: захист; представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

    Звернутися за безоплатною вторинною правовою допомогою громадяни з інвалідністю можуть як до місцевих центрів чи бюро правової допомоги за місцем їх фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування. У разі потреби працівники системи БПД можуть надавати безоплатну правову допомогу громадянам із інвалідністю за місцем їх  проживання чи перебування.

    Звернення, що стосуються осіб з інвалідністю, яких суд визнав  недієздатними або дієздатність яких обмежена, подають їх опікуни чи піклувальники за місцем фактичного проживання таких осіб або їх опікунів або піклувальників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

    Поряд зі зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги людина з інвалідністю або її законний представник подають:

    • паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) такої особи та/або її представника, опікуна, піклувальника;
      ● пенсійне посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, або довідка медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності;
      ● довідку про розмір пенсії або довідка про розмір соціальної допомоги, що призначається замість пенсії за останній місяць, що передує даті звернення.

    Перелік документів не є вичерпним. Людина, яка бажає отримати безоплатну вторинну правову допомогу, має право подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на БВПД.

     

    16.12.2021

    Особливості дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення

    Сфера земельного законодавства України зазнала істотних змін у зв’язку з набранням чинності у липні цього року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», який відкрив ринок землі та дозволив громадянам вільно розпоряджатися своїми земельними ділянками, зокрема дарувати та приймати вдар землі сільськогосподарського призначення.

    Кому можна подарувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення?

    Статтею 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

    Відповідно до частини 3 статті 131 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.

    Згідно з нормами цивільного законодавства за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

    При чому за договором дарування можуть бути передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише на користь:

    – іншого з подружжя;

    – родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи).

    Такі вимоги не поширюються:

    – на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок);

    – на земельні ділянки для садівництва.

    Як укласти договір дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення?

    Громадяни, які мають у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення можуть скористатися своїм правом власності, та подарувати ділянку на користь іншого з подружжя чи родичів, шляхом укладення договору дарування відповідно до цивільного законодавства України.

    Як передбачено статтею 719 Цивільного кодексу України, договір дарування нерухомої речі (якою є земельна ділянка) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

    Варто зауважити, що окремі нотаріальні дії передбачають їх вчинення лише в певному нотаріальному окрузі, мова йде про посвідчення договорів про відчуження та заставу нерухомого майна.

    Так, нормами статті 55 Закону України «Про нотаріат» визначено, що посвідчення договорів щодо відчуження, зокрема земельної ділянки, здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – однієї із сторін відповідного договору.

    Під час посвідчення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення нотаріус має перевіряти дотримання вимог щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа (максимальний розмір – 100 гектарів на одну особу). Така перевірка здійснюється з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

     

    12.12.2021

    Нюанси спадкування земельної ділянки

    Відповідно до цивільного законодавства України спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    Що потрібно для спадкування земельної ділянки?

    Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

    Спадкоємці за законом поділяються на п’ять черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільне законодавство встановлює такі черги спадкоємців за законом:

    1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки;

    2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

    3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

    4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

    5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

    Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом із урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

    Для спадкування земельної ділянки потрібно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу протягом 6 місяців після смерті спадкодавця. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання померлого невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

    Оформлення спадщини на землю

    Після відкриття спадкової справи, нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця, перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про зареєстроване право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то в подальшому нотаріус має право видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

    Однак, існують такі ситуації, коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку (наприклад, державний акт), якій кадастровий номер присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність реєстрації земельної ділянки в Держаному земельному кадастрі.

    Кадастровий номер – цифровий унікальний штрих-код об’єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування. Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.

    Що ж робити в такому випадку?

    Спадкоємцю необхідно звернутися в землевпорядну організацію (що має в своєму складі сертифікованого інженера-землевпорядника) з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. В подальшому, після розробки і узгодження документації у відповідних установах відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру з присвоюється їй кадастрового номера та видачею про це витягу. У тому числі на підставі цього документу, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та реєструє його право власності на земельну ділянку.

    Оподаткування при спадкуванні землі

    Від сплати податку при отриманні у спадщину земельної ділянки звільняються фізичні особи-резиденти, які є родичами першого та другого ступеню споріднення. Решта фізичних осіб-резидентів сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від вартості ділянки.

    Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Для визначення розміру податку при спадкуванні необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

    Також, варто не забувати про те, що в разі сплати спадкоємцем податку з’являється зобов’язання і щодо сплати 1,5% військового збору від вартості оцінки.

     

    08.12.2021

    Договір довічного утримання: що треба знати, щоб не стати жертвою шахраїв

    У житті трапляються такі ситуації, коли літні люди потребують стороннього догляду, тому що не можуть самостійно себе обслуговувати або, що частіше зустрічається в Україні,  їм не вистачає коштів для свого забезпечення. Зазвичай ті, хто опинився в такому становищі, не мають  родичів або ж погані взаємовідносини і конфлікти з ними не дозволяють розраховувати на будь-яку підтримку. Отож, національним законодавством передбачені різні варіанти вирішення проблеми догляду за таких обставин. Однин з популярних та ефективних способів  –  укладення договору довічного утримання (догляду).

    Договір довічного утримання –  цивільно-правовий договір, який з особою, що потребує догляду, може укласти як фізична, так і юридична особа.

    Такий договір надає можливість особі похилого віку отримати бажане піклування та догляд, а іншому підписанту договору – можливості для отримання нерухомого чи особливо цінного рухомого майна. Проте, люди, що потребують догляду, зазвичай безпорадні та мало обізнані у законодавстві, а тому не можуть реально оцінити положення договору. Саме через такі обставини відбуваються випадки шахрайства, пов’язані з договором довічного утримання.

    Отож,  розглянемо суть договору довічного утримання та його особливості, на які потрібно звернути увагу.

    Що таке договір довічного утримання?

    Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

    При цьому, відповідно до законодавства, відчужувачем може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем, в свою чергу, може бути як фізична, так  і юридична особа. У випадку, коли набувач – фізична особа, то вона має бути дієздатною та повнолітньою.

    Відчужувач може укласти договір довічного утримання на користь третьої особи.

    Як укладається договір?

    Законодавством прямо передбачено, що договір довічного утримання має бути укладений у письмовій формі та бути нотаріально посвідченим. Таким чином, для укладення договору довічного утримання слід буде звернутись до нотаріуса.

    Які обов’язки відчужувача?

    Вимога до відчужувача, як це і передбачено самою суттю договору, є передання набувачеві нерухомого або рухомого особливо цінного майна, визначеного договором. Багато громадян вважають, що майно, за договором довічного утримання переходить у власність набувача тільки зі смертю відчужувача. Але це не так. Договір довічного утримання підлягає державній реєстрації, тому дуже важливо пам’ятати, що набувач отримує право власності на майно, визначене в договорі, з дня державної реєстрації договору, як це визначено частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України. Це означає, що відчужувач буде позбавлений права розпоряджатись майном, а саме вирішувати подальшу долю майна, наприклад,  продавати, дарувати чи інше.

    Але законодавство накладає певні обмеження і щодо майна  набувача. Так, до смерті відчужувача набувач позбавляється права відчужувати майно, визначене в договорі – він не може його продати, обміняти, подарувати, передати в заставу і так далі. До смерті відчужувача неможливе звернення стягнення на таке майно. При цьому, навіть у разі втрати майна за набувачем зберігаються обов’язки по утриманню відчужувача.

    Які обов’язки набувача?

    Від набувача, в першу чергу, вимагаєтеся довічно забезпечувати відчужувача довічним утриманням. Законом детально не визначено усіх можливих видів та форм утримання чи догляду. Отож, керуючись принципом свободи договору, усі види утримання можуть бути прямо прописані в ньому, зокрема визначені усі види догляду за особою і питання матеріального (в тому числі фінансового) забезпечення, яке оцінюють  у грошовій формі. Відповідно до норм законодавства, така оцінка підлягає індексації.

    У договорі може бути визначено обов’язок забезпечити відчужувача (або третю особу, якщо договір укладено на її користь) житлом, в тому числі у помешканні, переданому у власність набувачеві. У разі забезпечення відчужувача житлом у квартирі або будинку переданому набувачу, договором має бути визначено частину приміщення, де відчужувач має право проживати.

    У випадку, якщо з якоїсь причини види догляду та матеріального забезпечення у договорі не прописані, або з’являється необхідність в інших видах забезпечення, не визначених договором, і на цих підставах між набувачем і відчужувачем виникає спір – законодавством встановлюється норма вирішення спору на засадах «справедливості та розумності» (частина 2 статті 749 Цивільного кодексу України).

    Важливим обов’язком набувача є забезпечення поховання відчужувача, у разі його смерті, навіть якщо у договорі довічного утримання це не зазначено.

    Чи можливе внесення змін до договору?

    Можливість внесення змін до договору існує. Зокрема, за згодою сторін може бути передано обов’язки набувача іншій особі, якщо набувач – фізична особа не може з причин, що мають істотне значення, виконувати свої обов’язки за договором. Якщо відчужувач не погоджується на передачу обов’язків набувача іншій особі, законодавством визначена можливість оскарження такої відмови у суді.

    За спільною згодою може відбутись заміна майна, яке передається набувачеві за договором, на інше. Разом з цим, сторони, за спільною згодою, можуть змінити обов’язки набувача, або залишити їх без змін.

    Коли договір довічного утримання припиняється?

    Договір довічного утримання припиняється у разі смерті відчужувача.

    У разі смерті набувача – фізичної особи, її обов’язки переходять до спадкоємців. Якщо спадкоємців немає, або усі відмовились від спадщини – договір довічного утримання припиняється, а майно повертається відчужувачу.

    У випадку припинення набувача – юридичної особи, її обов’язки переходять до юридичних осіб – правонаступників.

    У разі ж ліквідації набувача – юридичної особи, майно, передане за договором повертається відчужувачу. Але, якщо після ліквідації набувача – юридичної особи, майно перейшло до засновника такої особи, до нього переходять і обов’язки набувача за договором.

    Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача чи  відчужувача (третьої особи) у разі невиконання набувачем умов договору.

    Якщо розірвання договору відбувається з причини невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків – відчужувач має право вимагати повернення свого майна, при цьому витрати, понесені набувачем за договором, поверненню не підлягають.

    У тому випадку, коли розірвання договору відбувається через неможливість його виконання набувачем з істотних причин, суд, залежно від обставин, може залишити за набувачем частину майна, визначеного договором, в залежності від строку належного виконання договору.

    Чим довічне утримання відрізняється від дарування та заповіту?

    1. За договором довічного утримання майно переходить у власність набувача з дня його державної реєстрації, але він не може ним у повній мірі розпоряджатись до смерті відчужувача. В свою чергу, за договором дарування, обдаровуваний може одразу вільно розпоряджатись подарованим майном. У разі складення заповіту, майно переходить у власність спадкоємцю тільки після смерті спадкодавця.
    2. В договір довічного утримання можуть вноситись зміни, за згодою сторін, та замінюватись майно, передане набувачу  або передаватись обов’язки набувача іншій особі. Внесення змін до договору дарування законодавством не визначено. Заповіт може змінюватись, скасовуватись, замінюватись необмежену кількість разів спадкодавцем.
    3. Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду у випадку невиконання або неможливості виконання його умов. Договір дарування може бути розірваний за рішенням суду протягом року з його укладення за певних істотних обставин (вчинення обдаровуваний злочину проти певних осіб, створення загрози безповоротної втрати дарунка та інше). Заповіт може необмежено скасовуватись спадкодавцем.
    4. Умовами договору довічного утримання визначено догляд (утримання) відчужувача. За договором дарування, можуть бути передбачені певні дії обдаровуваного на користь третьої особи. Заповіт може бути складений з умовою, пов’язаною чи не пов’язаною з поведінкою спадкоємця.

    Отож, варто зазначити, що договір довічного утримання  – гарний засіб  забезпечити гідний рівень догляду та утримання. Проте, для того, щоб уникнути небажаних наслідків, необхідно завжди уважно читати умови договору і не укладати його, якщо є будь-які сумніви щодо доброчесності іншої сторони. Крім цього, важливо пам’ятати, що у разі неналежного виконання умов договору завжди є судовий порядок вирішення спору.

     

     05.12.2021

    Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю

    На сьогоднішній день відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» громадянам України, які постійно проживають на території України, іноземці та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, що набули статусу біженця мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі – соціальна допомога) якщо вони одночасно відповідають таким умовам:

    1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

    58 років – які народилися до 30 вересня 1953 року включно;

    58 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;

    59 років – які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;

    59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;

    60 років – які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;

    60 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;

    61 рік – які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;

    61 рік 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

    62 роки – які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

    62 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

    63 роки – які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

    63 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

    64 роки – які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

    64 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;}

    65 років – які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

    2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»);

    3) є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

    Також право на соціальну допомогу мають:

    особи з інвалідністю I групи, якщо вони не одержують пенсію;

    діти померлого годувальника (у тому числі ті, що народжені до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи.

    Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

    150 відсотків – на трьох і більше дітей померлого годувальника;

    120 відсотків – на двох дітей померлого годувальника;

    100 відсотків – особам з інвалідністю I групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, на одну дитину померлого годувальника;

    80 відсотків – особам з інвалідністю II групи;

    60 відсотків – особам з інвалідністю III групи;

    50 відсотків – священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як десяти років до введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи;

    30 відсотків – особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

    Для визначення розміру соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (або рівень забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках, встановлених законом), встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік. Станом на 21.10.2021 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність 1854 грн.

    Для призначення соціальної допомоги особи до органів соціального захисту населення (через центри надання адміністративних послуг) подаються такі документи:

    • заява за формою, встановленою Мінсоцполітики.

    Під час подання заяви пред’являється паспорт громадянина України, трудова книжка та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

    • декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики (у разі потреби);
    • копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
    • копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
    • копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);

    Інформація про склад сім’ї зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги (у разі потреби).

    Для призначення соціальної допомоги дітям померлого годувальника додатково подаються:

    • копія свідоцтва про народження або паспорта громадянина України особи, якій призначається соціальна допомога, з пред’явленням оригіналу;
    • копії документів, що засвідчують родинні відносини члена сім’ї з померлим годувальником (у разі потреби);
    • копія свідоцтва про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим з пред’явленням оригіналу;
    • довідка загальноосвітнього навчального закладу системи загальної середньої освіти, професійно-технічного, вищого навчального закладу про те, що дитина навчається за денною формою навчання (у разі потреби).

    У разі звернення за призначенням соціальної допомоги дітям померлого годувальника органи соціального захисту населення додають до заяви відомості про відсутність у померлого годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, одержані від органів, які призначають пенсії.

    Органи соціального захисту населення в разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК).

    У разі звернення за призначенням соціальної допомоги замість пенсії по інвалідності органи соціального захисту населення додають до заяви видану органом, який призначає пенсію, довідку-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності та витяг з акта огляду МСЕК (у таких випадках в архівних справах одержувачів пенсії залишається копія витягу з акта огляду).

    Соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою. Але існують винятки:

    • у разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення необхідного віку (65 років, для жінки належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними віку зазначеного вище) або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення такого віку особами , або з дня встановлення МСЕК інвалідності особі.
    • Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.

    У разі коли до заяви про призначення соціальної допомоги додано не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи необхідно додати. У разі подання решти документів не пізніше трьох місяців з дня і відправлення повідомлення про необхідність їх подання днем звернення вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення соціальної допомоги.

    Терміни призначення соціальної допомоги призначається:

    • особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України«Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, – довічно;
    • особам з інвалідністю – на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи;
    • дитині померлого годувальника – до досягнення 18-річного віку (дітям померлого годувальника, які навчаються за денною формою навчання до 23 років, а дітям-сиротам – до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні).

     

     02.12.2021

    Відповідальність за незаконну вирубку «новорічного» дерева

    Свято наближається! У кожній оселі різнокольоровими вогниками красуватиметься новорічна гостя – ялинка. Було б так радісно, якби не було так сумно, адже з року в рік у передсвятковий період в Україні вирубуються мільйони молодих саджанців сосни та ялини, а ще багато дерев варварським чином позбавляються верхівки. Такою кількістю лісових культур, за підрахунками природоохоронців, можна засадити сотні гектарів лісу щорічно.

    Найкраща альтернатива зберегти природу купити штучну ялинку. Вона звісно коштує дорожче, ніж жива, проте може бути використана ще багато років.  Тим більше, асортимент штучних ялинок значно більший, ніж живих. З такої ялинки не обсипається хвоя і не крапає липка смола.

    Якщо все ж таки ви уже вирішили, що купуватимете живу ялинку, то Державна екологічна інспекція радить поцікавитися наявністю на зрізі дерева наклейки з чіпом та штрих-кодом. Також у продавця повинні бути при собі накладні з лісництва, де виростили дерево, товарно-транспортні документи, сертифікат радіаційного обстеження дерев та дозвіл на торгівлю з мокрою печаткою. Номери наклейок внесені до загальнодержавного електронного реєстру та розподіляються по лісництвах, де й буде вестися реєстр продажу новорічних ялинок. Всі бажаючі за номером зможуть перевірити кожну ялинку, яка припала до очей, та чи законно вона зрубана.

    Де купити?

    Кожен, хто захоче придбати ялинки за цінами “від виробника”, зможе це зробити у лісгоспах та лісництвах області. Окрім того, лісгоспи організовуватимуть роздрібну торгівлю ялинками на спеціальних торговельних майданчиках.

    Відповідальність за незаконну (самостійну) вирубку «новорічного» дерева
    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, нелегальна вирубка дерев передбачає штраф: від 510−2010 грн для громадян та 2550−5100 грн для посадових осіб.

    У грудні-січні штрафи підвищуються у чотири рази. За кожну незаконно зрубану в лісі ялинку чи сосну доведеться заплатити від 544,81 грн (за дерево до 10 см у діаметрі) до 5058,96 грн (за старе дерево з діаметром стовбура 18,1−22 см).

    У межах населених пунктів штрафи за знищення дерев ще вищі: за молоду сосну (стовбур до 6 см у діаметрі) — 800 грн. Максимальний штраф може сягати 2200 грн — за дерево зі стовбуром діаметром 22 см.

    Окрім того, згідно з ст.65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, “ялинкові браконьєри” будуть змушені сплатити адміністративні штрафи в розмірі від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     

     29.11.2021

    Як усунути проблеми при спадкуванні земельної ділянки

    Як спадкувати земельну ділянку, якщо: у документі на право власності, який видано на ім’я спадкодавця відсутній кадастровий номер; за відсутності правовстановлюючих документів; у випадку, коли спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянку або у випадку, коли житловий будинок, який належав спадкодавцю на праві власності, розташований на неприватизованій земельній ділянці ?

    У випадку, якщо після відкриття спадкової справи виявляється, що у правовстановлюючому документів на земельну ділянку (державному акті) виданому на ім’я спадкодавця відсутній кадастровий номер, в такому разі необхідно виготовити технічну документацію на земельну ділянку. Лише після присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та одержання витягу із Державного земельного кадастру варто повторно звернутися до нотаріуса для завершення процедури отримання свідоцтва про право на спадщину.

    У випадку, якщо відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, які підтверджують той факт, що спадкодавець був власником земельної ділянки, спадкоємцеві необхідно звертатися до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

    Якщо ж спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, однак не встиг завершити дану процедуру, отримати правовстановлюючий документ та здійснити відповідну реєстрацію права власності, спадкоємцеві переходить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки.

    Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

    У разі, якщо належний спадкодавцеві на праві власності житловий будинок, розташований на неприватизованій земельній ділянці, то успадкованою така ділянка бути не може.
    Що ж робити спадкоємцю? Звертатися до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою про безоплатну передачу у приватну власність спадкоємця земельної ділянки, що знаходиться під житловим будинком. При цьому, варто звернути увагу, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється у межах норм один раз по кожному виду використання.

     

    22.11.2021

    Як приватизувати земельну ділянку для садівництва

    Земельним Кодексом України передбачено що кожному громадянину гарантується право на отримання у власність безоплатно земельні ділянки із земель державної та комунальної власності.

    Зокрема частиною 1 статті 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

    Громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для садівництва у розмірі не більше 0.12 га.

    Для того, щоб приватизувати земельну ділянку для садівництва необхідно звернутись із відповідним клопотанням до органу місцевого самоврядування, де зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

    До клопотання необхідно додати:

    • цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
    • графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з планово-картографічних матеріалів);
    • копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
    • погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
    • документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок.

    Заява та додатки до неї подаються на розгляд сесії міської ради. У разі задоволення клопотання,громадянину необхідно замовити розроблення проекту землеустрою. Для цього необхідно укласти договір з відповідною землевпорядною організацією,у якому чітко визначити вартість робіт та строки виконання. (Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати 6 місяців).

    Відповідно до ст. 186-1 ЗКУ проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню в Держгеокадастрі.

    Для подальшої реєстрації земельної ділянки громадянину потрібно звернутись до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки самостійно або уповноважити на це землевпорядну організацію, зазначивши це у договорі. (Строк розгляду заяви складає 14 днів).

    Відповідно до п.110 Постанови Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051,для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастрову реєстраторові ,якій здійснює таку реєстрацію ,подаються:

    • заява( у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за відповідною формою;
    • оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою,яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації),у паперовій або електронній формі;
    • електронний документ.

    На підтвердження держаної реєстрації земельної ділянки заявнику видається витяг, в якому зазначаються всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер.

    Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

    Внесення відомостей до Державного земельного кадастру, внесення змін до них здійснюються безоплатно. За надання відомостей з Державного земельного кадастру сплачується плата:0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – отримання інформації в паперовій формі та 0,0125 прожиткового мінімуму для працездатних осіб – отримання інформації в електронній формі.

     

    20.11.2021

    Як довести факт домашнього насильства?

    Щорічно 25 листопада у світі відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (англ.  International Day for the Elimination of Violence against Women), встановлений резолюцією A/RES/54/134 Генеральної асамблеї ООН 17.12.1999, який має на меті підвищення обізнаності громадськості щодо проявів насильства стосовно жінок, в тому числі і домашнього насильства.

    Ні для кого не секрет, що від домашнього насильства як у всьому світі, так і в Україні, найбільше потерпають жінки. Для таких жінок родина стає катівнею, а сімейне життя – мукою. 

    Закон України «Про запобігання та протидію домашньомунасильству» визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

     

    Форми домашнього насильства.

    Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

    Наприклад, якщо вас вдома систематично б’ють, боляче хапають за руки, штовхають, то це не пряв, наприклад, ревнощів чи образи, а домашнє насильство.

    Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

    До прикладу,  примушування до виконання так званого «подружнього обов’язку» – це сексуальне насильство.

    Психологічне насильство –  форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

    Наприклад, якщо вас чи ваших дітей удома систематично ображають, критикують усе, що ви робите, принижують, не дають самостійно ступити кроку, ви не можете самі обрати коло спілкування, розпоряджатися власним життям, вільно висловити свою думку – це не просто внутрішні родинні конфлікти чи модель стосунків подружжя, а насильство.

    Дуже часто жертва сприймає таке ставлення кривдника як нормальну поведінку і «списує» на ревнощі, риси характеру кривдника, тощо і вважає це наслідком своєї «поганої» поведінки. Але задумайтеся, якщо через таке ставлення ви постійно пригнічені, боїтеся за себе та рідних, не можете себе захистити, дати відсіч такій поведінці, то можна впевнено говорити про психологічну тиранію.

    Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

    Таке насильство небезпечне тим, що умисне відібрання або ненадання одним членом сім’ї іншому майна та коштів, на які постраждала особа має передбачене законом право, може мати наслідком смерть жертви або  викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

    Особливість домашнього насильства полягає у тому, що воно відбувається у колі близьких одне одному людей (родичів, членів сім’ї), які пов’язані між собою тісними зв’язками: шлюбними, інтимними, кровними, емоційними, спільним побутом тощо. Як правило, домашня тиранія відбувається поза сторонніми очима, тому і свідків проявів насильства або немає взагалі, або ними є члени родини.

    Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» домашнє насильство є одним з чинників, які можуть зумовити складні життєві обставини (обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно).

    Самоідентифікація жертви– перший крок до подолання насильства

    Дуже часто самі постраждалі особи не розуміють, що над ними чиниться насильство, наприклад, коли їм постійно погрожують, забороняють навчатися та працювати,  контролюють кожен крок, ображають та принижують.

    Самоідентифікація особи, як жертви будь-якої форми домашнього насильства, є першим кроком до зупинення домашньої тиранії. Тут спрацьовує наступний алгоритм: людина, яка не усвідомлює, що страждає від насильства, не розуміє й протиправності цих дій, тому з її боку жодних кроків для подолання насильства бути не може.

    Особа, яка страждає від насильства, повинна спочатку усвідомити, що вона жертва, адже, не переконавши себе – не переконаєш інших. Наступними логічними кроками будуть дії, спрямовані на припинення насильства та покарання кривдника.

    Як довести факт домашнього насильства?

    1. Якщо є свідки домашнього насильства – заручитися їх підтримкою. Свідки, як правило, бачать поодинокі прояви цих видів насильства і часто не знають усієї глибини та системності проблеми. В основному у таких випадках свідки та очевидці – це родичі та близьке оточення, які не завжди готові стати на бік жертви. Тому заручіться підтримкою того, кому довіряєте, розкажіть про ситуацію, що відбувається. Намагайтеся зробити так, щоб у проявів насильства були свідки. Але у боротьбі з тираном не заручайтеся підтримкою фальшивих свідків, не спирайтеся на видуманий сценарій, адже такі справи потім легко розсипаються у судах а лжесвідка  і вас можуть притягнути до відповідальності.
    2. Зафіксувати факти домашнього насильства (запис розмов, погроз, психологічного тиску, шантажу  на мобільний телефон, диктофон, приховану камеру тощо).

    Неважко зрозуміти, що така фіксація фактів насильства жертвою відбувається приховано від кривдника. По перше, не можна виключати фізичну агресію тирана, якщо він дізнається про запис, по-друге, надалі кривдник буде обережнішим і навряд дасть вам можливість фіксувати свої знущання. Треба взяти за правило вмикати диктофон при спілкуванні з  особою, яка вас кривдить. Доречно встановити на свій мобільний телефон  додаток для запису усіх телефонних розмов. Кривдник, як правило, погрожує, ображає та тисне на жертву не тільки при безпосередньому контакті, а й у телефонних розмовах.  Звичайно, якщо справа дійде до суду, то маловірогідно, що прихований відеозапис, запис розмов на диктофоні чи телефоні буде визнано судом допустимим доказом, але беззаперечно такі записи зіграють важливу роль на початковому етапі, а саме, для відкриття кримінального провадження за фактом домашнього насильства, а також при складенні поліцією протоколу про адміністративне правопорушення.

    Звертатися за допомогою та фіксувати факти таких звернень

    Положеннями статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено коло суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії  домашньому насильству, які взаємодіють між собою:

    • спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству: Міністерство соціальної політики; Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації,сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради;
    • інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству: служби у справах дітей; уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти; органи, установи та заклади охорони здоров’я; центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; суди; прокуратура; уповноважені органи з питань пробації;
    • загальні служби підтримки постраждалих осіб:центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціально-психологічної допомоги; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам;
    • спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб:притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги заклади та установи, призначені виключно для постраждалих.

    Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції забезпечують надання дієвої допомоги та захисту постраждалим особам та взаємодіють між собою на підставі “Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658.

    Куди звертатися за допомогою жертві домашнього насильства:

    • До суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
      Кожен суб’єкт  має свої функції та повноваження, але будьте впевнені, що куди б ви не звернулися, вам нададуть допомогу а, у разі необхідності, перенаправлять до іншого суб’єкта  в залежності від потреб та ситуації.
    • Телефонуйте до поліції 102або зверніться до найближчого відділу поліції  з заявою про вчинення відносно вас домашнього насильства;
    • Телефонуйте з питань домашнього насильства на  урядову «гарячу лінію» 15-47.
      Цілодобово та безкоштовно фахівці готові надати психологічну підтримку, консультацію та зареєструвати відповідне звернення до державних органів;
    • телефонуйте на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації0 800 500 335(з мобільного або стаціонарного), або з мобільного 116 123(з мобільного). Фахівці нададуть інформаційну, соціально-психологічну та юридичну підтримку;
    • Телефонуйте до Єдиного контакт центру системи безоплатної правової допомоги0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно).
      Усі діти, які постраждали від домашнього насильства, можуть безоплатно отримати правову інформацію, консультації і роз’яснення з правових питань, допомогу зі складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім процесуальних), а також отримати послуги зі складення документів процесуального характеру, представництва та захисту;
    • Якщо отримали тілесні ушкодження або стан вашого здоров’я погіршився – необхідно до сімейного лікаря або найближчого медичного закладудля отримання кваліфікованої допомоги та належного документування отриманих травм.
      Проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих від домашнього насильства здійснюється відповідно до Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства та надання їм медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 №278.
    • Звертайтеся до фахівців для отримання психологічної допомоги, якщо ваш психологічний стан погіршився.

    Якщо виникли додаткові питання правового характеру – телефонуйте до Єдиного контакт-центру системи БПД 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України), де можна отримати наступну інформацію:

    • контакти та зв’язок з усіма центрами з надання БВПД та бюро правової допомоги;
    • консультування з питань надання безоплатної правової допомоги;
    • інформування про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини;
    • надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань.

     

    14.11.2021

    Як власнику житла «виписати» людину з квартири без її згоди?

    Трапляються випадки, коли у Вашій квартирі чи будинку зареєстровані особи, які не є власниками та довгий час не проживають у житловому приміщенні.

    Це може Вас не турбувати поки Ви не виявите бажання оформити житлову субсидію чи укласти договір про відчуження нерухомості, наприклад договір купівлі-продажу.

    Для оформлення житлової субсидії беруться до увагу доходи усіх осіб зі складу домогосподарства, тому управління соціального захисту населення буде брати до уваги дохід усіх, хто зареєстрований у житловому приміщенні. Як результат, Вам можуть призначити житлову субсидії меншого розміру, чи взагалі відмовити у її призначенні.

    Щодо укладення договору купівлі-продажу, то не кожен покупець погодиться придбати майно, в якому зареєстрована невідома людина.

    Найкращий варіант вирішення даної проблеми – це спілкування з особою, що зареєстрована у вашому житловому приміщення, для добровільного зняття з реєстрації достатньо звернутись до відповідного Центру надання адміністративних послуг або  до спеціалістів сектору реєстрації місця проживання фізичних осіб при сільських (селищних) радах за місцезнаходженням будинку, де зареєстрована особа. Присутність людини, що бажає знятись з реєстрації  не є обов’язковою, адже послугу про зняття з реєстрації можна здійснити на підставі нотаріальної довіреності. Головне пам’ятати, що відповідно до законодавства, особі, яка знялася з реєстрації в одному місці дається рівно 30 календарних днів на те, щоб зареєструватися за іншою адресою.

    Що ж робити, якщо Ваш сусід по квартирі не виходить з вами на зв’язок чи взагалі відмовляється зніматися з реєстрації?

    В такому разі вирішити Вашу проблеми можна звернувшись до суду  з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

    Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

    Втрата права користування житлом:

    1. відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних причин понад 6 місяців;
    2. відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин понад 1 рік.

    До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

    Для того, що звернутись до суду, потрібно мати такі документи:

    1. Документи, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші).
    2. Довідка про склад сім`ї (її можна замовити в Центрі надання адміністративних послуг або в сільській (селищній) раді).
    3. Акт про фактичне не проживання особи з підписами не менше як двох сусідів.

    Для того щоб суд виніс рішення на вашу користь, потрібно з’ясувати причини відсутності осіб, що зареєстровані у житловому приміщенні, адже законодавчо визначено перелік поважних причини не проживання. Це може бути зокрема проходження військової служби, тимчасовий виїзд у зв’язку із працевлаштування чи  навчанням, у тому числі за кордоном, виїзд для лікування, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та інші причини, – розповідає Вікторія Донцова, фахівець Бердянського місцевого центру.

    Також потрібно зауважити, що суд не знімає з реєстрації місця проживання, а  лише визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Коли у Вас буде на руках судове рішення, що набрало законної сили, потрібно звернутись із заявою та з цим рішенням до Центру надання адміністративних послуг або до сектору реєстрації місця проживання фізичних осіб при сільських (селищних) радах за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.

     

    12.11.2021

    Що треба знати про пенсійне забезпечення, працюючи за кордоном

    За статистикою Міжнародної організації з міграції з Україні щорічно виїжджає щонайменше 3 млн. трудових мігрантів. За даними ООН цей показник суттєво вищий – близько 5-6 млн., що свідчить про доволі великий відсоток тих, хто виїхав за кордон нелегально.

    Офіційне працевлаштування за кордоном зменшує ризик потрапити до рук шахраїв. Якщо громадяни України працюють за кордоном за трудовим договором, це означає, що трудові відносини регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. У разі якщо трудові права особи були порушені, вона може звернутись до консульської установи України, проте в межах законодавства іноземної держави перебування. 

    Якщо ви вирішили працевлаштуватись за кордоном, довідайтесь про умови перебування та працевлаштування в обраній країні. Перебування за кордоном має бути легальним, а працевлаштування офіційним, це дозволить отримати соціальний захист та право на пенсійне забезпечення, а також унеможливлює порушення трудових прав.

    Відносини, що виникають у процесі призначення і виплати пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» й іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Міжнародними договорами (угодами), укладеними Україною з іншими країнами, визначено умови пенсійного забезпечення:

    1. За територіальним принципом – витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач (Угорщина, Молдова, Грузія, Азербайджан, Монголія, Румунія, Білорусь та інші).
    2. За пропорційним принципом – кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія, Польща та інші).

    Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

    – кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в територіальному органі Пенсійного фонду Україні або на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України);

    – чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

    – за яким принципом укладено договір (угоду).

    Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

    Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449.

     

    10.11.2021

    Що робити, коли сусід не хоче підписувати акт погодження меж земельної ділянки?

    Як зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, що розташована під житловим будинком, якщо сусід (суміжний землевласник) відмовляється підписувати акт погодження її меж?

    Насамперед, потрібно спробувати вирішити питання мирним шляхом та пояснити сусідові, що такі дії протиправні. Відповідно до Земельного кодексу суб’єкти земельних правовідносин повинні дотримуватися добросусідства і не порушувати права власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок.

    Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу конфлікти щодо земельних питань вправі вирішувати органи місцевого самоврядування. Тому у разі відмови (чи відсутності) суміжного землевласника необхідно звернутись до земельної комісії при селищній раді у сприянні встановлення меж.

    Комісія обстежує ділянку, після чого проводить засідання за участю осіб, що виступають сторонами в суперечці. Довівши безпідставну відмову від підписання акта, комісія рекомендує сторонам залагодити конфлікт мирним шляхом. Протокол засідання (або відповідний акт) прикладається до землевпорядної документації.

    При цьому слід врахувати, що ст. 55 Закону України про землеустрій не передбачає наведених вище документів (протоколу засідання або акту) у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Також зауважимо, що рішення комісії має рекомендаційний характер та може не принести очікуваного результату.

    Так, на думку Великої Палати Верховного Суду, якщо у процесі оформлення права на земельну ділянку сусід відмовляється від підписання Акту, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати».

    Водночас, при перевірці землевпорядної документації органу Держгеокадастру слід виходити не лише з факту відсутності Акту погодження меж, а оцінювати підстави відмови на предмет їх законності та відповідності кадастровим даним (ВП/ВС, № 545/1149/17 від 12 лютого 2020 р).

    Виходячи з вищевказаного можна зробити висновок, що для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно подати землевпорядну документацію через Центр надання адміністративних послуг, а Державний кадастровий реєстратор має зареєструвати земельну ділянку навіть без погодження меж сусідом (тобто без його підпису).

    Якщо ж кадастровий реєстратор відмовить у реєстрації з цієї підстави, необхідно звернутися до суду для оскарження прийнятого ним рішення про відмову в реєстрації.

     

    05.11.2021

    Трудові гарантії для осіб із інвалідністю при скороченні на роботі

    Пандемія, карантинні обмеження і локдауни – все це спричиняє негативний вплив на економіку країни. На малих та великих підприємствах виникають обставини, при яких часто застосовуються радикальні методи, працівників масово скорочують, або змушують писати заяви на звільнення за власним бажанням. При такій ситуації виникає дуже велика проблема із подальшим працевлаштуванням, а якщо це особа із інвалідністю, то це тільки у рази підвищує складність цього питання.

    Так які ж права на законодавчому рівні передбачені для таких осіб і чи захищає держава осіб із інвалідністю про це мова піде далі.

    Яким шляхом за законодавством України відбувається скорочення працівників?

    Відповідно до статі 40 КЗПП Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

    Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає:

    1. повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників;
    2. видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників;
    3. попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу;
    4. отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників;
    5. інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників;
    6. звільнення працівників.

    Чи можуть працівника змушувати написати заяву на звільнення?

    Ні, в жодному випадку ні за яких обставин особу не можуть змушувати писати заяву на звільнення. У випадку скорочення штату про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Це має бути вручений наказ під підпис. Збіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 КЗпП України, починається з наступного дня після ознайомлення.

    Ураховуючи, що працівнику повинні запропонувати переведення на іншу роботу. Що це може бути за робота?

    Так, Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Отже, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний пропонувати працівнику вакансії, що були на день попередження про звільнення, а також вакансії, що з’являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі).

    Разом з цим, власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві. Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

    Чи є якісь гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи для осіб із інвалідністю?

    • при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (частина 3 статті 26 Кодекс законів про працю України);
    • інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (частина перша статті 39 Кодекс законів про працю України);
    • при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту»,(пункт 5 частини статті 42 Кодекс законів про працю України).

    За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 Кодекс законів про працю України).

    Чи є можливість для особи із інвалідністю перевестися на легшу роботу?

    За бажанням працівника – особу з інвалідністю роботодавець може перевести його на легшу роботу. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

    Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату.

    Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. У деяких, передбачених законодавством випадках, на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 Кодекс законів про працю України).

    У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 Кодекс законів про працю України).

     

     04.11.2021

    Підстави позбавлення батьківських прав

    Позбавлення батьківських прав спрямоване, перш за все, на захист прав і інтересів дитини. Для несумлінних батьків така відповідальність настає за умови: винної поведінки батьків (чи одного з них) та свідомого нехтування ними своїх обов’язків.

      Важливо: позбавити батьківських прав можливо лише в судовому порядку!

    Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України (далі – СКУ), право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

    Підстави позбавлення батьківських прав визначенні статтею 164 СКУ. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

    1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
    2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
    3. Жорстоко поводяться з дитиною.
    4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами.
    5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
    6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

    Кожну із цих підстав потрібно доводити і підтверджувати окремими доказами.

    Для прикладу, можна розглянути одну з найпоширеніших підстав  детальніше – ухилення від виконання своїх обов’язків із виховання дитини.

    Як визначено у Постанові Верховного Суду України від 24.04.2019 за № 331/5427/17, ухилення батьків від виконання своїх обов’язків — це коли вони не дбають про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Мається на увазі, що батьки не забезпечують необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, а це негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, потрібному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття освіти. Несплату аліментів суд може лише додатково брати до уваги разом з іншими доказами.

    Отже, є безліч чинників, які враховуються і окремо, і в сукупності в кожній конкретній справі. Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років. Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

    • встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани);
    • звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов’язків );
    • звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.

    Для звернення до суду для позбавлення батьківських прав окрім позовної заяви необхідний додатковий перелік документів, який у кожному конкретному випадку може різнитися, але основні документи наведені нижче:

    • копія паспорта заявника;
    • довідка про місце проживання дитини разом з матір’ю (батьком) та підтвердження факту утримання дитини;
    • копія свідоцтва про народження дитини;
    • копія свідоцтва про розірвання шлюбу (за наявності);
    • письмовий висновок органів опіки та піклування;
    • характеристика з місця навчання дитини із зазначенням участі батьків у вихованні;
    • довідки з медичних закладів, дошкільних закладів, спортивних секцій, тощо;
    • довідка з місця роботи матері (батька), дані про доходи (того з батьків, хто звертається з позовом про позбавлення батьківських прав);
    • характеристика матері (батька) з місця роботи або проживання;
    • висновок психолога після бесіди з дитиною (психолог установи, в якій навчається дитина чи психолог органу опіки та піклування);
    • докази, що свідчать про аліментну заборгованість;
    • висновки лікарів, які підтверджують залежність одного з батьків від наркотиків або алкоголю.

    Усі докази повинні беззаперечно підтверджувати провину батька (матері) та свідчити про неможливість зміни поведінки. Суд не може винести рішення, ґрунтуючись тільки на словах позивача.

    Сімейний кодекс України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків із її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, право на спадкування після дитини. Однак особа, позбавлена батьківських прав, зобов’язана й надалі сплачувати аліменти. Окрім того, дитина залишається спадкоємцем навіть тих батьків, яких позбавили батьківських прав.

    Отже, позбавлення батьківських прав — крайній захід у відносинах між батьками й дитиною, і це найважчі сімейні спори в сенсі доказової бази й емоційного напруження сторін.

     

     

     02.11.2021

    Відчуження та спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

    Відчуження земельної ділянки (продаж, дарування, пожертва, обмін тощо) або  оформлення спадкоємцем спадщини на земельну ділянку, яка не має кадастрового номера, є не можливим. Зазначене стосується державних актів, форма яких відповідає постанові  Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13.03.1992 № 2201-XII, що діяла з 1992 року по 2004 рік. Такі державні акти мають рожевий колір.

    Чи повинні бути внесені відомості про земельну ділянку у Державний земельний кадастр?

    Статтею 46-1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов’язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

    Поряд з цим, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

    Відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку є однією з підстав неприйняття заяви про проведення реєстраційних дій (п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).

    Слід звернути увагу, що пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності на земельну ділянку, видані до набрання чинності цим законом (до 01.01.2013), є дійсними.

    Крім того, земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (пункт 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр»).

    Однак, якщо власник земельної ділянки має намір відчужити її або ж успадкувати – кадастровий номер є обов’язковим. Оскільки він є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

    Відповідно до статті 132 Земельного кодексу України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. При цьому угоди повинні містити кадастровий номер земельної ділянки.

    Присвоєння кадастрових номерів на приватизовані земельні ділянки при існуючому державному акті «старого зразка» відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, а також шляхом внесення відомостей про земельну ділянку до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру.

    Для оформлення права власності на земельну ділянку за відсутності кадастрового номера необхідно:

    Перший крок: звернутися до землевпорядної організації із заявою про виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Слід звернути увагу, що землевпорядна організація повинна мати в штаті сертифікованого інженера – землевпорядника.

    Дізнатись про землевпорядну організацію або про сертифікованого інженера землевпорядника можна за посиланням: https://cutt.ly/9TrqHi5

    При зверненні до землевпорядної організації потрібно з собою мати оригінали та копії документа,  що  посвідчує  фізичну особу та документа,  що  посвідчує право власності на земельну ділянку – державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

    Послуги землевпорядної організації є платними. Детально про вартість послуг землевпорядної організації можна дізнатись безпосередньо при зверненні до такої організації. Оскільки ціна (вартість) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів.

    Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

    Другий крок: здійснити державну реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

    Для цього слід звернутися до  територіального відділу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки із документом, що посвідчує особу заявника, документом, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою), заявою про державну реєстрацію земельної ділянки за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, оригіналом документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій».

    Державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів розглядає документи та на підтвердження державної реєстрації видає безоплатно витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

    При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

    Третій крок: звернутися власнику земельної ділянки або спадкоємцю  до нотаріуса з витягом з Державного земельного кадастру та іншими документами, необхідними для вчинення нотаріальних дій щодо відчуження земельної ділянки або оформлення спадщини і реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

     

    28.08.2021

    Як успадкувати земельну ділянку

    Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом.

     Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

     Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.

    Перша черга: діти померлого, в тому числі зачаті за життя і народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

     Друга черга: рідні брати і сестри, бабуся і дідусь.

     Третя черга: рідні дядько та тітка.

    Четверта черга: особи, які проживали з померлим однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

     П’ята черга: інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

     Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

     Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

    Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

    До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

    НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ

    Для оформлення право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, необхідно подати державному або приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. До заяви необхідно додати такі документи:

    документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, ідентифікаційний номер);

    свідоцтво про смерть спадкодавця;

    документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);

    оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);

    довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру.

    Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява не потрібна. Він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї.

    МІСЦЕ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ

    Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

    Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

    Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

    В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

    СТРОК ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

    Якщо спадкоємцю потрібно отримати земельну ділянку у спадок, то необхідно протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (тобто з моменту смерті особи або оголошення її померлою) звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (яким є останнє місце проживання спадкодавця) особисто з заявою про прийняття спадщини.

    Якщо спадкоємці пропускають зазначений шестимісячний строк з поважних причин, слід звернутися до суду з позовною заявою про поновлення зазначеного строку для прийняття спадщини.

    НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

    Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає cвідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цього моменту спадкоємець є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

    Земельна ділянка може входити до спадкової маси та успадковуватися лише тоді, коли у її власника (спадкодавця) є правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності на таку земельну ділянку.

    ВІДСУТНІСТЬ ДОКУМЕНТІВ

    Якщо в документі на право власності (державному акті) на ім’я померлого кадастровий номер відсутній, то в межах відкритої спадкової справи потрібно виготовити відповідну технічну документацію на землю. Після отримання кадастрового номера та отримання витягу із Державного земельного кадастру слід звернутися до нотаріуса для завершення процедури видачі свідоцтва про право на спадщину.

    За відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують те, що померла особа була власником земельної ділянки, необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

    Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру її приватизації, у порядку спадкування переходить право вимагати такої приватизації. Необхідно звернутися до нотаріуса, отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на ділянку) та звернутися до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

    Якщо житловий будинок, який належав на праві власності померлому громадянину, розташований на неприватизованій земельній ділянці, така ділянка не може бути успадкованою. У такому разі необхідно звернутися відповідно до сільської, селищної, міської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність цієї ділянки. Слід враховувати, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання.

    ОПОДАТКУВАННЯ СПАДКУ

    Якщо земельна ділянка переходить до спадкоємця першого та другого ступеня спорідненості, вона оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

    Успадкування земельної ділянки іншими спадкоємцями оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5% або 18%.

     

    25.08.2021

    Як узаконити самовільне будівництво?

    Останнім часом досить поширеним питанням, при зверненні громадян, є питання узаконення самовільного будівництва.

    Власнику чи користувачу земельної ділянки, на якій самовільно побудовано споруду, слід провести технічне обстеження будівництва, потім звернутися в органи державного архітектурно-будівельного контролю (далі-ДАБК). Протягом 10 робочих днів з дня подачі заяви, органи ДАБК повинні безкоштовно прийняти об’єкт будівництва в експлуатацію.

    Порядок проведення технічного обстеження та прийняття в експлуатацію таких об’єктів самовільного будівництва затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 03.07.2018 № 158. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в техпаспорті.

    До власників (користувачів) земельних ділянок штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, і за експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються. Ухвалення в експлуатацію об’єктів здійснюється безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подачі заяви, за результатами технічного обстеження об’єкта, шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

    До заяви про прийняття в експлуатацію об’єкта потрібно додати:

    • два примірники заповненої декларації;
    • звіт про проведення технічного обстеження об’єкта з інформацією про можливості його надійної і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно);
    • завірені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт;
      технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження).

    ❗Один примірник декларації після її реєстрації повертається замовнику, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував. Датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
    Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів – води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

    Після прийняття об’єкта в експлуатацію потрібно звернутися в Центр надання адміністративних послуг для проведення процедури державної реєстрації права власності на новобудову з такими документами:

    • документ, який відповідно до вимог законодавства свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;
      технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;
    • документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
    • письмову заяву або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новий об’єкт нерухомого майна (в разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, яке купується у спільну часткову власність);
    • договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалося в результаті спільної діяльності).

    Якщо ж об’єкт самочинного будівництва не відповідає вищеописаним критеріям, наприклад, побудований на земельній ділянці, що має інше цільове призначення, узаконити його можливо тільки через суд.

     

    20.08.2021

    Земельний податок

    Громадяни України, які володіють рухомим або нерухомим майном мають сплачувати обов’язкові  податки. Зокрема, власники земельних ділянок щороку зобов’язані сплачувати земельний податок, крім випадків, коли вони  звільняються  від такої плати.

    Що таке земельний податок?

    Земельний податок, або плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, який сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі.

    Земельний податок належить до місцевих податків. Тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Податковим кодексом України та затверджують їх своїм рішенням щороку до 15 липня.

    Нарахування земельного податку здійснюються податковою  за місцем знаходження земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру з урахуванням бази оподаткування земельним податком.

    Базою оподаткування для розрахунку земельного податку є:

    • нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
    • площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

    Ставки податку

    Для земельних ділянок, на яких проведено нормативну грошову оцінку:

    У розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування − не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель − не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

    Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів:

    У розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель − не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

    Зверніть увагу! Податкова обчислює суми земельного податку та надсилає або вручає особисто платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року повідомлення-рішення. Строк сплати  протягом 60 днів з дня вручення повідомлення – рішення.

    Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, необхідно звернутись до податкової  за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.

    Пільги зі сплати земельного податку?

    Податковим кодексом України встановлено певний перелік осіб, які звільняються від сплати земельного податку:

    Проте, таке звільнення від сплати податку за земельні ділянки, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

    • для ведення особистого селянського господарства − у розмірі не більш як 2 гектари;
    • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах − не більш як 0,25 гектара, в селищах − не більш як 0,15 гектара, в містах − не більш як 0,10 гектара;
    • для індивідуального дачного будівництва − не більш як 0,10 гектара;
    • для будівництва індивідуальних гаражів − не більш як 0,01 гектара;
    • для ведення садівництва − не більш як 0,12 гектара.

    Для отримання пільги необхідно звернутись до податкової  за місцезнаходженням земельної ділянки із заявою про надання пільги та документами, що посвідчують право на пільгу:

    • посвідчення особи з інвалідністю або довідку медико-соціальної експертної комісії;
    • посвідчення батьків багатодітної сім’ї;
    • пенсійне посвідчення (за віком);
    • посвідчення «Учасник бойових дій», «Особа з інвалідністю внаслідок війни», «Учасник війни», «Член сім’ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1-3 категорія) тощо.

    Зверніть увагу!   Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до податкової за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

     

    18.08.2021

    Земельний пай

    1 липня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», яким скасовано дію мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

    Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві.

    Згідно затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1011/18306 від 01.11.2010 р. «Класифікації видів цільового призначення земель», земельні ділянки сільськогосподарського призначення мають такі види цільового призначення:

    – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

    – 01.02 для ведення фермерського господарства;

    – 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

    – 01.04 для ведення підсобного сільського господарства;

    – 01.05 для індивідуального садівництва;

    – 01.06 для колективного садівництва;

    – 01.07 для городництва;

    – 01.08 для сінокосіння і випасання худоби;

    – 01.09 для дослідних і навчальних цілей;

    – 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

    – 01.11 для надання послуг у сільському господарстві;

    – 01.12 для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

    – 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення;

    – 01.14 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

    Відповідно до статті 130 Земельного кодексу України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

    а) громадяни України;

    б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади (тільки з 01.01.2024 року);

    в) територіальні громади;

    г) держава.

    Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може набуватися також банками, але виключно в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

    Важливо пам’ятати, що відповідно до п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України – до 1 січня 2024 року:

    а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати 100 гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;

    б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).

    Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб, а також передача прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

    Отже, відповідно до Земельного кодексу України до 1 січня 2024 року право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають тільки громадяни України з обмеженням у площі до 100 гектарів на людину, територіальні громади та держава.

     

    10.08.2021

    Домашнє насильство

    На сьогоднішній день домашнє насильство та насильство за ознакою статті є проявами порушень прав людини та основними перешкодами забезпечення гендерної рівності, а також однією з найгостріших соціальних проблем суспільства, від якої страждають як жінки, так і чоловіки, але найбільш вразливими є жінки та діти. До групи підвищеного ризику насильства підпадають особи з інвалідністю, люди похилого віку, внутрішньо переміщені особи, жінки із сільської місцевості.

    Щоденно працівники правоохоронних органів реєструють приблизно два десятки кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством. Щодня до суду направляється принаймні 14 таких справ, що свідчить про стрімке збільшення кількості осіб постраждалих від домашнього насильства. У 2018 році із заявами звернулися 1,5 тис., у 2019 році – вже понад 2,5 тис., у 2020 році – близько  4 тис., у першому кварталі 2021 року – вже 1 225 постраждалих. Також, у 2019 і 2020 роках було скоєно 80 і 70 умисних вбивств у сфері домашнього насильства. Найбільшу кількість злочинів скоюється одним із подружжя. У 2018 році було скоєно 42 таких злочини, у 2019 році – 1060, що більше, ніж у 25 разів, у 2020 році – 1444 випадки, за 3 місяці 2021 року – 360.

    За результатами соціологічного дослідження було встановлено, що  майже половина жертв домашнього насильства не звертаються до правоохоронних органів. Згідно з висновком опитування, на запитання, що потрібно зробити на державному рівні, щоб запобігти домашньому насильству, більшість людей висловилася за посилення відповідальності.

    Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» деталізує види насильства на: економічне насильство, психологічне насильство, сексуальне насильство, фізичне насильство.  Проте,  насильство незалежно від його виду негативно впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я постраждалих осіб і може призвести до інвалідності чи летальних випадків унаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, не сумісних із життям, вчинення суїциду.

    Задля вирішення даної проблеми були прийняті зміни до Закону України про адміністративні правопорушення, щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статті, який набрав чинності 1 серпня поточного року.

    Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство, насильство за ознакою статі –  умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису

    Законавчими новаціями встановлені такі зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП):

    • відтепер за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування передбачено покарання у вигляді виконання суспільно корисних робітна строк від 120 до 240 годин. Якщо ж воно вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за  таке правопорушення , то за його вчинення передбачено покарання у вигляді виконання суспільно корисних робіт від 240 до 360 годин. У свою чергу також збільшений строк адміністративного арешту до 10 діб (замість 7 діб). У разі накладення на кривдника адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, нарахована плата за виконання таких робіт перераховується постраждалій особі;
    • наразі  передбачено відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, вони  притягується до неї на загальних підставах. До цього часу військовослужбовці та інші особи, на яких поширювалася дія дисциплінарних статутів, за вчинення даного адміністративного правопорушення не притягувалися;
    • розгляд справ про адміністративне правопорушення, що стосуються вчинення домашнього насильства зараз можливий без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. До цього часу  присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності була обов’язковою, що призводило до затягування розгляду справи, оскільки правопорушники не з’являлися на виклик суду або свідомо затягували розгляд адміністративної справи;
    • приведено у відповідність визначення, слова «вчинення насильства в сім’ї»  замінені словами  «вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування».

    Ці зміни розроблені з метою удосконалення правового регулювання притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, а також практичної реалізації права постраждалої особи на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих наслідком домашнього насильства.

    Крім того, вищезазначені новели дозволять призначити більш ефективний вид покарання за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статті, знизять рівень латентності цього правопорушення та сприятимуть практичній реалізації права постраждалої особи на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих кривдником.

    Важливо! Якщо Ви зазнали насильство або є ризики застосовування насилля стосовно Вас в майбутньому, слід пам’ятати, що найголовніше правило – не мовчати, а звернутися за допомогою до відповідних органів.

    Ви можете звернутися на гарячу лінію 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Ця лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною. Також, якщо Ви стали жертвою насильства необхідно поскаржитись в поліцію, зателефонувавши за номером 102 або написати заяву про застосування насильства відносно Вас або Ваших близьких.

    А також, потерпілі від насильства можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу, звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги за місцем проживання або зателефонувавши  на гарячу лінію системи безоплатної вторинної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

     

    05.08.2021

    Договір купівлі-продажу земельної ділянки

    Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 657 Цивільного кодексу України).

    Що ж потрібно робити, щоб укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки?

    1. Пересвідчитись, що на земельну ділянку, яка стане об’єктом купівлі-продажу, існують правовстановлюючі документи. Це можуть бути: державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, договір дарування чи інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки.
    2. З’ясувати чи наявний у земельної ділянки кадастровий номер, адже відповідно до ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту їй присвоєння кадастрового номеру (ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України). Тому, якщо у земельної ділянки немає кадастрового номера, то продавцеві необхідно подбати про його присвоєння, інакше нотаріус відмовить в посвідченні договору купівлі-продажу. Також слід перевірити чи внесена земельна ділянка до Державного земельного кадастру. Тут слід скористатись Публічною кадастровою картою. Пошук земельної ділянки можна робити за кадастровим номером або за місцезнаходженням земельної ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки можна знайти, серед іншого на обороті державного акту про право власності на земельну ділянку, над планом земельної ділянки. Це стосується державних актів, які видавались з 2002 по 2012 рік (так звані державні акти синього та зеленого кольору). Проте, якщо Ваш державний виданий у період з 1992 по 2001 роки та не містить кадастрового номеру, то в цьому випадку необхідно буде провести роботу з присвоєння кадастрового номеру. Для цього має бути виконана кадастрова зйомка та розроблена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
    3. Обрати нотаріуса, що здійснюватиме посвідчення договору. Вибір нотаріуса узгоджується сторонами договору. Проте, варто звернути увагу на те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.
    4. Узгодити ціну купівлі-продажу, а також розподіл витрат за послуги нотаріуса та оподаткування при укладенні договору. Провести оцінку земельної ділянки. Експертну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють суб’єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель. З Державним реєстром оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та орієнтовними зразками заяв можна ознайомитися у розділі веб-сайту «Професіоналам земельного ринку».
    5. Отримати дозвіл від другого з подружжя на здійснення-купівлі-продажу земельної ділянки. Якщо Ви перебуваєте в шлюбі, то як для продажу, так і для купівлі земельної ділянки вимагається наявність нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя або її особиста присутність при укладенні договору.
    6. Перевірити земельну ділянку за кадастровим номером у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином ви дізнаєтесь, чи оспорювалося право власності на земельну ділянку, чи існують межові спори, чи не перебуває вона під арештом і чи не була передана в іпотеку.
    7. Варто також звернути увагу на те, що якщо на земельній ділянці розташований будинок, то в такому випадку потрібно перевірити наявність документів на будинок. Якщо таких немає, необхідно подбати про їх оформлення, адже без них укладення договору стане неможливим.
    8. Звернутися до нотаріуса з метою укладення договору. Результатом укладення та підписання договору буде внесення відомостей про укладений договір до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Саме після проходження завершального етапу на шляху до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Ви станете повноправним власником земельної ділянки.

     

    04.08.2021

    Відновне правосуддя

    З початку 2019 року Міністерством юстиції України та Офісом Генерального прокурора проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» впроваджувався на базі системи надання безоплатної правової допомоги у 6 регіонах, а вже у квітні 2020 року реалізація проекту поширилася на всю територію нашої держави. Зазначене здійснюється за підтримки Представництва Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) в Україні.

    Що таке відновне правосуддя?

    Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення побудована на процесі відновного правосуддя, яке засовується замість традиційного карального методу, що має на меті покарати винуватого або виправдати невинуватого. Відновне правосуддя у свою чергу спрямоване на відновлення порушених соціальних зв’язків шляхом усунення шкоди, нанесеної потерпілій особі та  примирення на цій підставі потерпілої особи та неповнолітнього правопорушника.

    Процедура відновного примирення  – це позасудова процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів неповнолітнього підозрюваного та потерпілої особи за допомогою медіатора (посередника) з метою укладення угоди про застосування Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення, на основі взаємних поступок чи добровільного задоволення вимог потерпілого.

    Яка мета програми відновлення для неповнолітніх?

    Метою Програми, побудованої на відновному підході у кримінальному провадженні є:

    – забезпечення відшкодування заподіяної шкоди потерпілій стороні;

    – відновлення психоемоційного стану потерпілої сторони та неповнолітнього, який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення;

    – забезпечення максимально раннього виведення неповнолітніх із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації;

    – запобігання повторним кримінальним правопорушенням.

    За яких умов може застосовуватися програма відновного правосуддя?

    До умов застосування програми належать:

    • наявність потерпілої сторони (фізичної або юридичної особи);
    • неповнолітній вперше вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин;
    • визнання неповнолітнім факту вчинення злочину;
    • згода неповнолітнього і потерпілого на участь у програмі.

    Які наслідки участі у програмі відновлення для неповнолітнього правопорушника?

    За результатами програми відновлення, якщо неповнолітній відшкодує шкоду і примириться з потерпілим, кримінальне провадження відносно нього може бути закритим. З усiма непoвнoлiтнiми, якi беруть участь у прoграмi з вiднoвнoгo правoсуддя, працюють прoфесiйнi психoлoги. Фахiвцi складають психoлoгiчнi пoртрети цих дiтей. Пiсля цьoгo призначаються захoди, направленi на ресoцiалiзацiю непoвнoлiтнiх.

    Програма дає можливість підліткам не розлучатися зі своїми батьками, рідними та близькими, не потрапляти під негативний вплив осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, продовжувати навчання у школах та інших навчальних закладах, займатися спортом, працювати та прагнути стати свідомими і відповідальними громадянами України.

    Яку користь для суспільства несе програма відновлення?

    У рамках відновного правосуддя повніше, ніж у рамках карального правосуддя, задовольняються особисті та суспільні інтереси, зокрема:

    – інтереси потерпілої особи, оскільки усувається завдана їй шкода;

    – інтереси неповнолітнього, оскільки до нього застосовується не покарання, а альтернативні заходи впливу;

    – інтереси громади та суспільства в цілому, оскільки конфлікт вичерпується мирно й відновлюється стан соціальних зв’язків, який існував до вчинення правопорушення.

    Відновний підхід зосереджує увагу на потребах і зобов’язаннях, спричинених правопорушенням. У центрі уваги перебувають інтереси потерпілої сторони, при цьому правопорушника заохочують до осмислення того, якої шкоди він завдав, та необхідності взяти на себе відповідальність за вчинені дії. В результаті соціальні зв’язки у спільноті відновлюються на засадах миру та порозуміння.

     

    02.08.2021

     Нюанси спадкування земельної ділянки

     Відповідно до цивільного законодавства України спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    Що потрібно для спадкування земельної ділянки?

    Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

    Спадкоємці за законом поділяються на п’ять черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільне законодавство встановлює такі черги спадкоємців за законом:

    1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки;

    2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

    3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

    4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

    5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

    Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом із урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

    Для спадкування земельної ділянки потрібно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу протягом 6 місяців після смерті спадкодавця. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання померлого невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

    Оформлення спадщини на землю

    Після відкриття спадкової справи, нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця, перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про зареєстроване право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то в подальшому нотаріус має право видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

    Однак, існують такі ситуації, коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку (наприклад, державний акт), якій кадастровий номер присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність реєстрації земельної ділянки в Держаному земельному кадастрі.

    Кадастровий номер – цифровий унікальний штрих-код об’єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування. Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.

    Що ж робити в такому випадку?

    Спадкоємцю необхідно звернутися в землевпорядну організацію (що має в своєму складі сертифікованого інженера-землевпорядника) з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. В подальшому, після розробки і узгодження документації у відповідних установах відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру з присвоюється їй кадастрового номера та видачею про це витягу. У тому числі на підставі цього документу, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та реєструє його право власності на земельну ділянку.

    Оподаткування при спадкуванні землі

    Від сплати податку при отриманні у спадщину земельної ділянки звільняються фізичні особи-резиденти, які є родичами першого та другого ступеню споріднення. Решта фізичних осіб-резидентів сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від вартості ділянки.

    Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Для визначення розміру податку при спадкуванні необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

    Також, варто не забувати про те, що в разі сплати спадкоємцем податку з’являється зобов’язання і щодо сплати 1,5% військового збору від вартості оцінки

      30.06.2021

    Чи можна примусово вакцинувати від СOVID-19?

    Людству неодноразово вдавалось побороти смертельні інфекційні хвороби саме через масове вакцинування. У зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби ще рік тому розпочались активні пошуки дієвих засобів запобігання розповсюдженню вірусу. Один із них – вакцина від COVID-19. В сучасних реаліях, коли масове вакцинування від коронавірусу – це не примарне майбутнє, а реалії сьогодення,  назріває питання: а чи можна вакцинувати людину від COVID-19 примусово?Щоб знайти відповідь на це питання розглянемо, як воно врегульовано на законодавчому рівні.

    В ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що кожен громадянин мусить піклуватися про своє здоров’я і здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. А в статті 43 вищевказаного закону, йдеться про те, що пацієнт мусить дати згоду на будь-яку медичну допомогу, зокрема й на щеплення (крім прямої загрози життю, як от у випадку сказу, коли вакцинація здійснюється незалежно від волевиявлення хворого).

    Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це  його право, а не обов’язок.

    Але варто пам’ятати, що в питанні вакцинування фігурують не лише права однієї людини (право на відмову від нього), а й інтереси суспільства вцілому  та держави зокрема.

    Саме тому, Закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» передбачають обов’язковість щеплень від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця та кору.

    Закон допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками (до прикладу: особам хворим на ВІЛ, які отримують хіміотерапію, тому що їхня імунна система слабка та ін.).

    Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється (ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

    До того ж відмова працівника від профілактичних щеплень і проти інших інфекційних хвороб може бути підставою для відсторонення його від виконання робіт на підприємствах та установах, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників чи поширення ними інфекцій. У разі відмови або ухилення від щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

    Вказаними нормами визначено відповідальність за нездійснення обов’язкових щеплень, з чого випливає, що право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки спеціальною нормою встановлено обов’язок зробити профілактичні щеплення.

    А що говорить судова практика ?

    У Постанові Верховного Суду від17 квітня 2019 року по справі № 682/1692/17 зазначено, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема, перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета – загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

    Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою.

    Тобто принцип важливості суспільних інтересів ставиться вище над особистими. І якщо відмова від вакцинації може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава встановлює санкції за відмову.

    В примусовому порядку проводити вакцинування чинне законодавство не дозволяє, але держава, шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, може обмежити громадянина, що відмовився від щеплення в реалізації деяких його особистих прав.

    Наразі вакцинація від COVID-19 в Україні є добровільною. Тому, вакцинувати примусово від COVID-19 в Україні на сьогоднішній день не можна.

    Наказом МОЗУ від 24.12.2020 р. № 3018 затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках» (зі змінами від 09.02.2021 № 213).

    З 1 березня кожен бажаючий може записатися до листа очікування на вакцинацію від COVID-19 на порталі «Дія» або через Національний контакт-центр МОЗ за номером 0 800 60 20 19.

    26.06.2021

    Ринок землі в Україні: що зміниться з 1 липня 2021 року?

    З  1 липня 2021 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-ІХ від  31.03.2020 року .

    Даний Закон запускає ринок  землі сільськогосподарського  призначення в Україні.

    Закон запроваджує поетапне скасування діючої заборони на відчуження земельних ділянок с/г призначення приватної власності із низкою обмежень, що в основному зводяться до обмеження їх набуття певними суб’єктами, а також обмеження концентрації землі до певної площі в «одні руки».

    У період з 1.07.2021 по 31.12.2023 рр. дозволено обіг земель виключно між громадянами України. В цей період відчуження с/г земель приватної власності буде дозволено між громадянами України з розрахунку не більше 100 га в «одні руки». Консолідація с/г земель громадянином України в розмірі 10 000 га передбачена лише з 1 січня 2024 року.

    Що необхідно знати громадянам про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки с/г призначення?

    Важливо! Договір купівлі-продажу  земельної ділянки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, при укладенні договору між громадянами наступний:

    документи, які підтверджують їх особу і громадянство України,

    державний акт на право власності на землю, договір, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності,

    документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.

    Окрім того, з метою визначення загальної площі ділянок, які має право набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя.

    Водночас нотаріус як суб’єкт первинного фінансового  моніторингу має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів. Джерелами походження коштів для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: заробітна плата (грошове забезпечення); гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від відчуження майна; дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) в азартні ігри, виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійна допомога; пенсія; спадщина; подарунки; кошти, отримані в позику (кредит); набуття права на знахідку або скарб; інші джерела, не заборонені законом.

    Які і скільки податків необхідно буде сплатити при укладанні такого договору?

    Необхідно буде сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, та військовий збір у розмірі 1,5%, до того ж ще до моменту нотаріального посвідчення договору відчуження земельної ділянки. Базовою розрахунковою величиною для оподаткування буде зазначена в договорі купівлі-продажу ціна, яка не може бути нижчою за оціночну вартість землі, розрахованої уповноваженим органом. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

    Додатково інформуємо. Відповідно до пункту 23 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» громадяни України – власники земельних ділянок, які проживають у сільській місцевості, – мають право на безкоштовне отримання таких правових послуг, як складення процесуальних документів та представництво інтересів у суді.

     

    22.06.2021

    Право на спадщину співмешканця у цивільному шлюбі

    Цивільний шлюб – доволі поширений вид відносин між чоловіком та жінкою, який офіційно не зареєстрований в органі ДРАЦС. Чи виникають у такому шлюбі цивільні права та обов’язки, наприклад – право на спадщину одного зі співмешканців, у разі смерті іншого?

    Для початку пригадаємо, що Цивільним кодексом України передбачено два види переходу прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб: за заповітом або за законом ( ст.1217 ЦКУ).

    Спадкування за заповітом. Якщо був складений заповіт спадкодавцем, який добровільно залишає після своєї смерті майно цивільній дружині чи цивільному чоловіку (як повністю, так і в частці), то спадкоємець отримає те майно, яке заповідач вказав у заповіті.

    Коли немає складеного заповіту або його визнано недійсним, то спадкування відбудеться за законом.

    Цивільним кодексом України визначено чотири черги спадкування за законом.

    • До першої черги на прийняття спадщини відносяться: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
    • До другої черги відносяться: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
    • До третьої черги відносяться: рідні дядько та тітка спадкодавця.
    • До четвертої черги відносяться: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

    Тобто, цивільний чоловік чи цивільна дружина належать до четвертої черги спадкування за законом, та лише за умови, що вони разом проживали однією сім’єю не менше п’яти років.

    Якщо неможливо підтвердити відповідними документами постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

     

    20.06.2021

    Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

    Зараз в українських селах та селищах майже кожен господар у своєму подвір’ї тримає худобу, яку треба не тільки годувати але й мати місце, де її пасти. Для того щоб не порушувати закон, існують правила та порядок стосовно отримання земель для сінокосіння і випасання худоби.

    Довідково! Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

    Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

    Отже, громадяни вправі взяти в оренду землі як державної, комунальної так і приватної власності для сінокосіння та випасання своєї худоби. Проте, Законом України «Про рослинний світ» забороняється використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

    Для того аби отримати в оренду земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована в межах населеного пункту, необхідно звернутись з клопотанням до органу місцевого самоврядування:

    • до місцевої ради (якщо питання стосується земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
    • до районної держадміністрації (якщо питання стосується земель державної власності поза межами населених пунктів);
    • до Головного управління Держгеокадастру в області (якщо питання стосується земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів).

    У даному клопотанні необхідно в обов’язковому порядку вказати орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Також потрібно додати:

    • графічні матеріали, на яких зазначається бажане місце розташування земельної ділянки, її розмір;
    • письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб );
    • копії документів, що посвідчують особу, яка звернулась з клопотанням та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку.

    Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

    Підставою відмови (ч. 7 ст. 118 ЗКУ) у наданні такого дозволу може бути ЛИШЕ невідповідність місця розташування об’єкта вимогам:

    • законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
    • генеральних планів населених пунктів;
    • іншої містобудівної документації;
    • схем землеустрою;
    • техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
    • проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

    Отримання земель для громадського пасовища

    Згідно з частиною 2 статті 34